складне речення з різними видами звязку. лінгвістика тексту

Одним із найбільш оплачуваних ютуберів став восьмирічний хлопчик, який робить відеоогляди іграшок.

Популярними стають блоги про подорожі, зокрема про мандри, здійснені до екзотичних країн.

Усе, про що він розповідає, пізніше віддає на благодійність.

Через два роки хлопці почали викладати відео на YouTube, і згодом їхній канал став одним із найпопулярніших на платформі.

Це шарудить на ганку осінь-мишка, це листя поміж аркуші, це книжка.

Врочисто, гучно листя помирає, а так вмирати вміє лиш воно!

Лети, моя пташко, у своє небо, як не можеш ти без нього.

Брат герой, але він зовсім не той, хто потрібен тобі.

І не треба нести мені квітку надії, бо давно уже ти увійшла в мої мрії.

Є такі ночі: світло в очах ліхтарика, ірис цвітуть.

Граки вмовкли, і тепер знову чути, як дятел сипнув скоромовкою

Коні чвалають по калюжах, у повітрі свіжа вологість, де-не-де блимають далекі вогники.

На світі складно все і просто: заходить сонце, щоб зійти.

Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю.

Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці.

Біда не в тім, що свище вітер лютий, що січень на вікні малює мертві квіти.

Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати.

Якби зустрілися ми знову, чи ти злякалася б, чи ні?

Я знаю: слабкість - це одна з диверсій, а я ще в диверсантах не була.

Зійде сонце - утру сльози, ніхто не пбачить.

Часто зупинявся, щоб перепочити, а небо над ним все ширшало й прояснювалось.

Дивись: шумує день погожий, кипить зелена заметіль.

Я знаю - ти чекаєш теж, тривожно вгадуєш і любиш.

Пливе над світом осінь, як медуза, і листя падає на брук.

Десь, кажуть. є гора, де не співають птиці.

День сонячний і прозорий, і хочеться, щоб йому не було краю.

Земля в обіймах супокою, їй дня, що згас, не повернуть.

Став я, подих затаїв, слухав, як землю зітхала.

 Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір.

І пригадалося йому дитинство над водами хиляться лози лелека пливе в висоті.

   Ми не лукавили з тобою ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою.

 Заливається флейта трубить з переливами трубач рявкає бас гуде бариток.

чотири

 п'ять

шість

сім

А Тільки діти витягли санчата і, б’ючи підборами об сніг, мчать веселі весну зустрічати, розсипаючи щасливий сміх (В. Симоненко).

Б Така там була температура і так мене парою проймало, що я відчув себе здоровішим (Ю. Японський).

В А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка (М. Стельмах).

Г Я дивлюсь на них і на душі мені стає легше: я бачу, як хвилюються і переживають мої артисти, як ревно вони ставляться до свого, я сказав би, каторжного в цьому фільмі труда (М. Вінграновський).

Д Мені здалось: ми йдемо із тобою серед ланів, де коле барбарис, а здалека сміється шум прибою і вітами киває давній ліс (М. Рильський).

А Товариші поговорили ще трохи у вагоні й забули, повернулися до своїх турбот, а в мене ще довго щеміло в грудях (С. Васильченко).

Б Квіти, які вона так плекала, прив’яли, деякі схилили пуп’янки й голівки, хоч їм би ще цвісти та цвісти (І. Цюпа).

В Дивний, вражаючий і по-своєму романтичний життєвий шлях Івана Кавалерідзе; його доля нагадує гілку грузинського дерева, яка розквітла на українській землі (М. Степовик).

Г Ми всі знали, що поет хворіє, але зараз він виглядав якось особливо молодо; він усміхався, радів білим снігам, зеленим соснам і легенькій завірюсі, що кружляла в повітрі (І. Цюпа).

Д Бережеш і той особливий запах снігу, що нагадує ледь вловимий, кволий аромат пролісків, а значить цей запах снігу є провісницьким, весняним (Є. Гуцало).

А Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди, поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть (Т. Шевченко).

Б А надвечір між тополями, де затінок тримається цілий день і степова трава хвилястими рунами лежить по землі, стоять столи на честь льотчика, а за столами сидять чабани (О. Гончар).

В Коли він торкався смичком до струни скрипки, все на світі зникало і залишалася тільки музика (В. Собко).

Г Щоб шанувати, треба мати талант; щоб заздрити, таланту не треба (Григір Тютюнник).

Д Було тихо і спокійно, тут стали на перепочинок до моменту, коли можна буде їхати і хлопці розв’ючили коней (І. Багряний).

А А земля лежить медова, а поля пожаті мріють, на городах достигають гарбузи зеленоребрі, і в пташинім сивім свисті крил широкий рівний мах (М. Рильський).

Б Ще задовго до того, як вона мала здавати іспити, підготував собі відпустку, щоб поїхати в Харків і самому забрати її, та якраз на греблі почались прориви, і стало не до відпусток (Яків Баш).

В Директор говорить, що вони з радістю приймають молодого колегу в свої ряди, що буде він викладати мову й літературу в дев’ятих і десятих класах, а в одному з класів буде й вихователем (І. Цюпа).

Г Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом, почав відділятися світанок (М. Стельмах).

Д То був мовчазний, суворий чоловік, і коли Миколина мама сказала якось, що хоче кудись поїхати у справі, він відповів, що машина призначена зовсім не для цього (В. Кисельов).

А Я люблю тишину, коли море так дише і зітхає у сні до холодних і темних глибин (В. Сосюра).

Б Мовчать каштани, стомлені і мляві, та ось під них, у царство тишини, ввірвалися чорняві і біляві, блакитноокі дочки і сини (В. Симоненко).

В Вітрило напнулось, хвиля загомоніла, і човен помчав прудко (І. Драч).

Г А зграя дроздів-чикотнів, яких іще називають горобинниками, полетіла, мабуть, шукати собі інше дерево, яких у лісі не так і мало (Є. Гуцало).