Складне синтаксичне ціле. Складні і багатокомпонентні речення.

1. Основну думку виражає заголовок.

2. Речення, що входять до складного синтаксичного цілого, можуть бути.

3. Подане нижче висловлювання належить до

Ужгородський замок має форму трапеції, на кожному куті якої розміщуються бастіони, що трохи виступають у бік рову. На кутах бастіонів було розміщено артилерію, що тримала під обстрілом усі підступи до замку. П'ятий бастіон, кілевидної форми, знаходиться з північного фасаду замку. Поруч з цим бастіоном колись була ще одна брама (3 енц.).

Прочитайте уважно текст і виконайте завдання (4-10)

(1) Місто — одне з наймогутніших та найповніших уособлень культури. Але поруч із культурою розвивається також цивілізація. У сучасному світі ці дві складові розвитку людства найчастіше виявляються ворожими одна одній. Культура ховається від наступу технічного прогресу або й зовсім зникає. Мешканці сучасного міста, яким би воно не було — стародавнім чи новим, великим чи маленьким, столичним чи провінційним, часто почуваються в місті — навіть у власному! — ніяково, а то й з острахом. Тут не важко не тільки розгубитись, але й загубитись. Забагато авто, що з гарчанням пролітають повз хідники, на яких яблуку ніде впасти. Величезні будинки, що оточують нас, як ворожа озброєна армія. Широченні майдани, перетнути які — справжнє геройство. Натовп, що о будь-якій годині вирує неначе на карнавалі.

(2) Сучасне місто обернулось на протилежність того, чим воно було від початку. З місця, де людина могла жити, почуваючись захищеною від стихій та зовнішніх ворогів, воно перетворилося на агресора, котрий майже унеможливлює індивідуальне буття. Більшість мешканців сучасних міст живуть в однакових типових будинках, у стандартних квартирах, умебльованих стандартними речами, з однаковим для всіх набором теле- та радіопрограм, зі спільними для всіх крамницями й транспортними засобами, де у натовпі ми стаємо мимоволі лише часткою чогось велетенського й доволі ворожого.

(3) Мимоволі ми змушені пристосовуватися до шаленого ритму та темпу сучасного міста. Воно несе нас за течією, з якої так важко вирватись. Суцільний стрес! Але його можна подолати, якщо навчитися розуміти місто, навчитися не виживати, а жити в ньому, говорити його мовою.

(4) Спробуйте, хоч не надовго, виринути з потоку й залишитись із містом сам-на-сам. Придивіться до нього, відчуйте рухи його гігантського тіла. Спробуйте уявити, що воно — велетенська жива істота, дуже схожа на людину. Вулиці — це кістки, споруди — м'язи, озера й річки — кровоносні судини, парки й сади — волосся, а електричні дроти — то напружені нерви. «Серце» міста його мешканці і гості традиційно пов'язують з якимось важливим місцем: вулицею чи майданом, історичною пам'яткою або храмом святого, що є охоронцем міста. А от душу міста кожен повинен відшукати свою, особливу, поєднавши її з власними відчуттями та переживаннями (В. Осьмак).

4. Стиль мовлення прочитаного тексту.

Прочитайте уважно текст і виконайте завдання (4-10)

(1) Місто — одне з наймогутніших та найповніших уособлень культури. Але поруч із культурою розвивається також цивілізація. У сучасному світі ці дві складові розвитку людства найчастіше виявляються ворожими одна одній. Культура ховається від наступу технічного прогресу або й зовсім зникає. Мешканці сучасного міста, яким би воно не було — стародавнім чи новим, великим чи маленьким, столичним чи провінційним, часто почуваються в місті — навіть у власному! — ніяково, а то й з острахом. Тут не важко не тільки розгубитись, але й загубитись. Забагато авто, що з гарчанням пролітають повз хідники, на яких яблуку ніде впасти. Величезні будинки, що оточують нас, як ворожа озброєна армія. Широченні майдани, перетнути які — справжнє геройство. Натовп, що о будь-якій годині вирує неначе на карнавалі.

(2) Сучасне місто обернулось на протилежність того, чим воно було від початку. З місця, де людина могла жити, почуваючись захищеною від стихій та зовнішніх ворогів, воно перетворилося на агресора, котрий майже унеможливлює індивідуальне буття. Більшість мешканців сучасних міст живуть в однакових типових будинках, у стандартних квартирах, умебльованих стандартними речами, з однаковим для всіх набором теле- та радіопрограм, зі спільними для всіх крамницями й транспортними засобами, де у натовпі ми стаємо мимоволі лише часткою чогось велетенського й доволі ворожого.

(3) Мимоволі ми змушені пристосовуватися до шаленого ритму та темпу сучасного міста. Воно несе нас за течією, з якої так важко вирватись. Суцільний стрес! Але його можна подолати, якщо навчитися розуміти місто, навчитися не виживати, а жити в ньому, говорити його мовою.

(4) Спробуйте, хоч не надовго, виринути з потоку й залишитись із містом сам-на-сам. Придивіться до нього, відчуйте рухи його гігантського тіла. Спробуйте уявити, що воно — велетенська жива істота, дуже схожа на людину. Вулиці — це кістки, споруди — м'язи, озера й річки — кровоносні судини, парки й сади — волосся, а електричні дроти — то напружені нерви. «Серце» міста його мешканці і гості традиційно пов'язують з якимось важливим місцем: вулицею чи майданом, історичною пам'яткою або храмом святого, що є охоронцем міста. А от душу міста кожен повинен відшукати свою, особливу, поєднавши її з власними відчуттями та переживаннями (В. Осьмак).

5. Кілька складних синтаксичних цілих містить.

6. Паралельний тип зв'язку речень характерний уривку тексту.

(1) Місто — одне з наймогутніших та найповніших уособлень культури. Але поруч із культурою розвивається також цивілізація. У сучасному світі ці дві складові розвитку людства найчастіше виявляються ворожими одна одній. Культура ховається від наступу технічного прогресу або й зовсім зникає. Мешканці сучасного міста, яким би воно не було — стародавнім чи новим, великим чи маленьким, столичним чи провінційним, часто почуваються в місті — навіть у власному! — ніяково, а то й з острахом. Тут не важко не тільки розгубитись, але й загубитись. Забагато авто, що з гарчанням пролітають повз хідники, на яких яблуку ніде впасти. Величезні будинки, що оточують нас, як ворожа озброєна армія. Широченні майдани, перетнути які — справжнє геройство. Натовп, що о будь-якій годині вирує неначе на карнавалі.

(2) Сучасне місто обернулось на протилежність того, чим воно було від початку. З місця, де людина могла жити, почуваючись захищеною від стихій та зовнішніх ворогів, воно перетворилося на агресора, котрий майже унеможливлює індивідуальне буття. Більшість мешканців сучасних міст живуть в однакових типових будинках, у стандартних квартирах, умебльованих стандартними речами, з однаковим для всіх набором теле- та радіопрограм, зі спільними для всіх крамницями й транспортними засобами, де у натовпі ми стаємо мимоволі лише часткою чогось велетенського й доволі ворожого.

(3) Мимоволі ми змушені пристосовуватися до шаленого ритму та темпу сучасного міста. Воно несе нас за течією, з якої так важко вирватись. Суцільний стрес! Але його можна подолати, якщо навчитися розуміти місто, навчитися не виживати, а жити в ньому, говорити його мовою.

(4) Спробуйте, хоч не на довго, виринути з потоку й залишитись із містом сам-на-сам. Придивіться до нього, відчуйте рухи його гігантського тіла. Спробуйте уявити, що воно — велетенська жива істота, дуже схожа на людину. Вулиці — це кістки, споруди — м'язи, озера й річки — кровоносні судини, парки й сади — волосся, а електричні дроти — то напружені нерви. «Серце» міста його мешканці і гості традиційно пов'язують з якимось важливим місцем: вулицею чи майданом, історичною пам'яткою або храмом святого, що є охоронцем міста. А от душу міста кожен повинен відшукати свою, особливу, поєднавши її з власними відчуттями та переживаннями (В. Осьмак).

7. Тільки паралельний тип зв'язку речень присутній у

8. Займенник як засіб зв'язку речень у тексті вжито в уривку

(1) Місто — одне з наймогутніших та найповніших уособлень культури. Але поруч із культурою розвивається також цивілізація. У сучасному світі ці дві складові розвитку людства найчастіше виявляються ворожими одна одній. Культура ховається від наступу технічного прогресу або й зовсім зникає. Мешканці сучасного міста, яким би воно не було — стародавнім чи новим, великим чи маленьким, столичним чи провінційним, часто почуваються в місті — навіть у власному! — ніяково, а то й з острахом. Тут не важко не тільки розгубитись, але й загубитись. Забагато авто, що з гарчанням пролітають повз хідники, на яких яблуку ніде впасти. Величезні будинки, що оточують нас, як ворожа озброєна армія. Широченні майдани, перетнути які — справжнє геройство. Натовп, що о будь-якій годині вирує неначе на карнавалі.

(2) Сучасне місто обернулось на протилежність того, чим воно було від початку. З місця, де людина могла жити, почуваючись захищеною від стихій та зовнішніх ворогів, воно перетворилося на агресора, котрий майже унеможливлює індивідуальне буття. Більшість мешканців сучасних міст живуть в однакових типових будинках, у стандартних квартирах, умебльованих стандартними речами, з однаковим для всіх набором теле- та радіопрограм, зі спільними для всіх крамницями й транспортними засобами, де у натовпі ми стаємо мимоволі лише часткою чогось велетенського й доволі ворожого.

(3) Мимоволі ми змушені пристосовуватися до шаленого ритму та темпу сучасного міста. Воно несе нас за течією, з якої так важко вирватись. Суцільний стрес! Але його можна подолати, якщо навчитися розуміти місто, навчитися не виживати, а жити в ньому, говорити його мовою.

(4) Спробуйте, хоч не надовго, виринути з потоку й залишитись із містом сам-на-сам. Придивіться до нього, відчуйте рухи його гігантського тіла. Спробуйте уявити, що воно — велетенська жива істота, дуже схожа на людину. Вулиці — це кістки, споруди — м'язи, озера й річки — кровоносні судини, парки й сади — волосся, а електричні дроти — то напружені нерви. «Серце» міста його мешканці і гості традиційно пов'язують з якимось важливим місцем: вулицею чи майданом, історичною пам'яткою або храмом святого, що є охоронцем міста. А от душу міста кожен повинен відшукати свою, особливу, поєднавши її з власними відчуттями та переживаннями (В. Осьмак).

9. У другому абзаці тематичним реченням є.

(1) Місто — одне з наймогутніших та найповніших уособлень культури. Але поруч із культурою розвивається також цивілізація. У сучасному світі ці дві складові розвитку людства найчастіше виявляються ворожими одна одній. Культура ховається від наступу технічного прогресу або й зовсім зникає. Мешканці сучасного міста, яким би воно не було — стародавнім чи новим, великим чи маленьким, столичним чи провінційним, часто почуваються в місті — навіть у власному! — ніяково, а то й з острахом. Тут не важко не тільки розгубитись, але й загубитись. Забагато авто, що з гарчанням пролітають повз хідники, на яких яблуку ніде впасти. Величезні будинки, що оточують нас, як ворожа озброєна армія. Широченні майдани, перетнути які — справжнє геройство. Натовп, що о будь-якій годині вирує неначе на карнавалі.

(2) Сучасне місто обернулось на протилежність того, чим воно було від початку. З місця, де людина могла жити, почуваючись захищеною від стихій та зовнішніх ворогів, воно перетворилося на агресора, котрий майже унеможливлює індивідуальне буття. Більшість мешканців сучасних міст живуть в однакових типових будинках, у стандартних квартирах, умебльованих стандартними речами, з однаковим для всіх набором теле- та радіопрограм, зі спільними для всіх крамницями й транспортними засобами, де у натовпі ми стаємо мимоволі лише часткою чогось велетенського й доволі ворожого.

(3) Мимоволі ми змушені пристосовуватися до шаленого ритму та темпу сучасного міста. Воно несе нас за течією, з якої так важко вирватись. Суцільний стрес! Але його можна подолати, якщо навчитися розуміти місто, навчитися не виживати, а жити в ньому, говорити його мовою.

(4) Спробуйте, хоч не надовго, виринути з потоку й залишитись із містом сам-на-сам. Придивіться до нього, відчуйте рухи його гігантського тіла. Спробуйте уявити, що воно — велетенська жива істота, дуже схожа на людину. Вулиці — це кістки, споруди — м'язи, озера й річки — кровоносні судини, парки й сади — волосся, а електричні дроти — то напружені нерви. «Серце» міста його мешканці і гості традиційно пов'язують з якимось важливим місцем: вулицею чи майданом, історичною пам'яткою або храмом святого, що є охоронцем міста. А от душу міста кожен повинен відшукати свою, особливу, поєднавши її з власними відчуттями та переживаннями (В. Осьмак).

10. Серед виділених слів у першому абзаці тексту відомим є

Завдання 11 вимагає самостійного розв'язання.

11. Змоделювати й записати складне синтаксичне ціле, розташувавши речення у відповідній послідовності.

(1) На його території зростає понад 870 видів судинних рос лин, що становить 42 % генофонду рослинного світу Українських Карпат, флора яких нараховує понад 2040 видів.

(2) Особливо цінними є унікальні для Карпат букові, яворово-букові та ялицево-букові праліси, що збереглися у віддалених місцях на пло щі понад 3000 га.

(3) Це — «золотий фонд» природної спадщини для нас і наших нащадків.

(4) Багата флора і фауна парку «Схід ні Карпати».

(5) 40 видів рослин, що зростають у парку, занесені до Червоної книги України (В. Лоя).

12. Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення «Бабуся не прийшла до нас...» обрати

13. Складнопідрядними є всі речення, ОКРІМ

14. Безсполучниковим є речення

15. Складним з різними типами синтаксичного зв’язку (сполучниковим і безсполучниковим) є речення

16. Прочитайте речення.

   Рок-музика має велику кількість напрямків (1) а зміст пісень варіюється від легкого й невимушеного до похмурого (2) глибокого і філософського (3) зазвичай рок-музика протиставляється поп-музиці (4) хоча окремі напрямки балансують на межі.

   Крапку з комою в реченні потрібно ставити на місці цифри