Складні речення

Дерева мене чекають, і падає листя на стежку, і падають зорі в долоні, і падає сон у траву.

Ліс, наповнений пахощами квітів і трав, вслухався в тишу дерев, річки, шляху.

Зібравши повний кошик грибів, Марійка вирушила за малиною.

І сади, і луки, й поля - все чекало на теплий літній дощ.

Найогидніші очі порожні, найнікчемніші дурні вельможні, найпідліша брехлива сльоза.

Хто чує лиш себе, той не ввійде в майбутнє, не прийме сучасне.

Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.

Багряний вечір догорів, і попіл падає на місто, переливається намисто понаддніпрянських ліхтарів.

Знаю: з попелу сходять квіти.

Ще сонячні промені сплять - досвітні вогні ще горять

Минають дні, минають тижні, карантин теж мине...

Доброта - це наче руки мами, на яких тримається життя.

Старі люди кажуть (?) два хитрих мудрого не переважать.

Ще сонячні промені сплять (?) досвітні вогні вже горять

Здобудеш освіту (?) побачиш більше світу

Шумлять жита (?) хвилюється пшениця (?) народжується ранок вдалині.

У товаристві лад (?) усяк тому радіє.

Журиться жайворон-серпень (?) літня пора промина.

Гули бджоли (?) щебетало птаство.

Садок вишневий коло хати (?) хрущі над вишнями гудуть.

Порозтаюють білі сніги (?) покриються травицею всі луги

Засієш вчасно (?) вродить рясно.

Щойно полуниці вже відходять (?) буріють вишні.

Я бачу (?) сонце сходить.

Вдаримо гучно ми в дзвони (?) всесвіт обійде луна.

Лаврін не поганяв волів (?) він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку

Защебетав соловейко (?) пішла луна гаєм.

Думав, доля зустрінеться (?) спіткалося горе

Посієш вчасно - вродить рясно.

Гаї шумлять - я слухаю.

Будеш сіяти з сумом - вродить печаль

Бери до серця і затям - душа творця не переквітне.

серед яких круглий срібний красень

вони світять мільйони років.

завтра буде сонячна днина.

а хвилі моря мерехтять блискітками.

Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє.

Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий.

Планета сива над віками крутиться, минають дні, і пахне сіножать.

Ранок був безвітряний, тихо пролітала негуста пороша, садок ніби відпочивав.

Кажуть люди: пальцем торкнеш ластів’яче гніздо - птиця одразу покине ваш дім.

Історичні факти лишаються фактами, їх можна по-різному пояснювати, але не замовчувати.

Україна моя починається там, де доля моя усміхається, і, як небо, як даль солов’їна, не кінчається Україна.

Чорта крути за хвіст, а він радий: довший хвіст виросте.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в віконнім склі.

Жодна мова ніколи не розвивається ізольовано; вона завжди зазнає більшого чи меншого впливу інших мов, і сама впливає на мови, які так чи інакше контактують з нею.

4

5

6

7