Контрольна робота. Складні речення

Пахне сонцем квітка, хмелем б'ють меди, достигають дині.

А правду каже приказка стара: тоді є щастя- втіха, коли своя у тебе стріха, а під чужою не шукай добра.

Ти не дивуйся, що гаснуть зорі, як зійде ранок золотий.

Косили сіно лугове, і пахла м'ята.

 Дмитро дарма що став ширшим у плечах і наче побільшав на зріст легко зіскочив на цю пругку землю.

Улянці здавалось що вона чує навіть як розкриваються з тихим лускотом бруньки як пробиває торішнє листя ряст і вилазить з трави.

 В час гарячий полудневий виглядаю у віконце ясне небо ясне море ясні хмарки ясне сонце.

 Рожевий пил спадав синіло все кругом і коси золоті зоря вплітала в трави.

між цими частинами треба ставити тире.

між цими частинами не треба ставити кому.

 між цими частинами обов'язково треба ставити кому.

 між цими частинами обов'язково треба ставити двокрапку.

Пропасниця тіпала гарячка палила вогнем а в грудях так кололо що Остап на превелику силу діставав собі воду.

 Признаюсь заздрю планетам вони мають свої орбіти і ніщо не стає їм на їхній дорозі.

Удень я здригався коли чув за собою тінь від людини і з огидою слухав ревучі потоки людського життя що мчали назустріч як дикі коні.

Сон раптом щезає як змитий водою і баба чує своє маленьке тіло якому твердо і зимно лежати долі на тоненькій ряднині у вогкім кутку.

Тепер поле все ширше розкривало свої рамена, все далі розстеляло свою одежу - і коли хлопець зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви, зелена пляма низької луки, далека смужка. лісу.

 Покірливо дав я себе забрати і поки залізо тряслось, та лящало, я ще раз, востаннє, вбирав у себе спокій рівнини, синю дрімоту далеких просторів.

Квартири Чубинських гості добре не знають, бо вони недавно переїхали сюди, а коли побачать замкнені віконниці,  то подумають, що дім порожній. 

У вікна било полудневе проміння і видно було, як цілим морем пливли кудись ще зелені ниви, дев’ятсот десятин панського поля що спускалося часом у балку, а потім здіймалося знову, як хвиля.

[ ], ( ), ( ), [ ]. 

[ ], ( ), [ ], [ ]. 

[ ], ( ), ( ), [ ], ( ). 

[ ], ( ), ( ), [ ], [ ]. 

З очей спадає смуга темно-сива і синій блиск у погляді бринить.

Досвіткова над степом висіла імла , і плела ковила вересневу зажуру...

Я правді глянула у вічі - і чорний колір білим став.

І жмуриться вікнами наша хатина , і шепче задумливий сад.

1

2

3

4

5

Весна ледачого не любить вона працьовитого голубить.

Говори говори моя мила твоя мова співучий струмок.

Літо дбає зима поїдає.

На годину спізнишся за рік не доженеш.

кома

двокрапка

тире

крапка з комою

1А, 2В, 3Г, 4Д

1Д, 2Б, 3А, 4В

1Б, 2В, 3А, 4Г

1В, 2А, 3Б, 4Г

і зливу в другій половині дня.

але їхній прогноз не збувся.

хоча ранок доволі спокійний.

ми подбали про стійкість намету.

означення, присудок, додаток

підмет, означення, означення

додаток, присудок, означення

додаток, означення, додаток.

І все навкруги - і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі хмари: пройняте легеньким серпанком рухливого поштовху.

І все навкруги: і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі хмари, пройняте легеньким серпанком рухливого поштовху.

І все навкруги: і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі хмари - пройняте легеньким серпанком рухливого поштовху.

І все навкруги, і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі хмари - пройняте легеньким серпанком рухливого поштовху.

Вечорами вже не співали під вербами дівчата не витинали гопака гармоністи

На зеленій траві білі чайки сидять білі свічі горять на тарелях латать

Мені відкрилась істина печальна життя зникає як ріка Почайна

 сурядний і підрядний зв’язок.

 безсполучниковий, сурядний і підрядний зв’язок.

   безсполучниковий і сурядний зв’язок.

  безсполучниковий і підрядний зв’язок.

  Знову осінь над гаями жовтий лист сади встеля.

  Дощ давно вже перестав хмари розійшлися виплив ясний місяць заглянув у вікна. 

 Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.

На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.

 Злітає листя з осокора летять листки з календаря

 На Михайла ніч ясна буде зима сніжна й красна.

 Поети йдуть за горизонт поезія зостанеться віч-на-віч з вічністю.

  Дмухнув вітер понад ставом сліду не стало.

 Вірний приятель то найбільший скарб.

 Душа моя пустка холодна й німа.

Мистецтво найкращий педагог.

 Вітри вщухли розп'ялися хрестами вітряки на вигоні.

Хай лягають зморшки на обличчя, і все вище тисне кров моя, юності в Вітчизни я позичу і пісень позичу в солов’я (В. Сосюра).

Або гори Карпати сповиті в синяві мряки, або непроглядні густі праліси синіють здалека, немов зачарований, замкнений у собі, окремий світ (О. Кобилянська).

Ворожа авіація йшла на місто хвиля за хвилею, та особливо спрямовувався удар по головних об’єктах: Дніпрогес, вокзал, «Запоріжсталь» (Я. Баш).

Верба ще більше постаріла, зараз у її дуплі нуртує вода, а на вершечку веселкою грає сиворакша

В ті грізні й неповторні дні легенди були буденною дійсністю, і творились вони звичайними смертними юнаками й дівчатами, дітьми й дідами (Ю. Збанацький).

На тонкій шиї чорнів шнурок з дукачем, та червоніло дрібне добре намисто.

Від пісні журливої дуб сколихнувся і лелеки здригнулися уві сні.

Теплий день розхлюпує блакить і ластівки купаються.

Свинцем набрякли сиві хмари і сонце зникло.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

6

5

4

3

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи 

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тира­нів 

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно

І диво дивне сталося з ним совість заговорила! 

З того вечора я часто приходив до дядька, і коли він мав час, ми разом читали якусь книгу, газети чи гомоніли про всяку всячину.

Туман пах бузковим цвітом, а, коли почав розходитись, крізь його тонкий просинюватий серпанок виступили по горі бузкові вали.

З цієї хвилини все те, що він бачив навколо себе, чув і відчував, повнилося для нього новим змістом : йому ніби вставили інші очі, і він ними бачив тепер те, чого раніше не помічав, йому ніби підмінили душу, і він відчув те, про що раніше не знав.

7

3

4

5

6