Складнопідрядне означальне речення

які розсипала ніч - чарівниця..

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

ранок холодить оксамитові трави.

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.

пішов густий літній дощ.

яка досягала до пояса.

так що буде що їсти вівцям.

і літо буйне в береги ввійшло.

як на межі, на оболоні.

як любить сонце посивілий дід.

а моя бабуся полюбляє спокій.

 щоб пісня линула з вікон.

що збудував мій татусь.

і весна приходить справжня

що поліпшують усім настрій

і піснею сповіщають про весну

і заливаються , і мріють.

розкидаючи рожеві плями по піску.

і тепло разом із собою забирало.

що вигравав різними барвами.

ніби пірнало в безкрає море.

коли вибігав у двір старий кіт.

ховалися комахи в невидимі щілини.

і різко тараном падали вниз.

які вимальовували в ньому арфу.

і розбивали небо блискавки.

тому люди застібнули пальта.

і пішов дощ.

що підняв куряву.

закружлявши листя.

і поніс листя шляхом

тому що була хвора.

бо вона нездужала

і ми занепокоїлись.

яку ми так з нетерпінням чекали.

ні вчора, ні сьогодні

який перетворив галявину на строкатий візерунок.

а вечір видався дивовижно теплим.

дарма що була середина жовтня.

залишивши на ній неприкриті плями.

і розвиває обриси будівель.

і обриси будівель наче розмиваються.

загадкова, таємнича.

що кличе усіх пошепки до сну.

А

Б

В

Г

Віє вітер на долину, колише билину.

Усе порожевіло: кременисті шпилі, грюкочучий Дніпро, унизу, далекії темнії гаї на верховинах і прудка пташка понад Дніпром.

Світ пахучий, сонячний, зелений палахкоче, мерехтить в очах.

І зберіг я тільки, ненечко, скарб один, що ти дала, золоте, як зірка, серденько.

Є такі гірські вершини, що сягають аж під зорі.

Де є життя, там є надія.

Все, що відбувається в світі природи, має свій смисл.

Місяць повис над ставом, нитку сріблясту в’яже, щоб таємниці неба і землю людей з’єднати.

 Як одступиш од гармат на аршин, то вона од тебе на сажень.

Під тихе рипіння морозу я казку стару пригадаю, як тихо шепочуться лози весною в подільському краю.

Місяць повис над ставом, нитку сріблясту в’яже, щоб таємниці неба і землю людей з’єднати.

Туди, де образи кохані, душа окрилена летить.

як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

вікно, яке блимало світлом каганця.

все, що їхало й йшло до нашого села.

так що всі намагалися йти тихіше.

Як радію за ту людину, що загублену радість знайшла.

Намалюй мені ніч, коли падають зорі.

Посеред ріки, де протікала бистрінь, зашипів, увігнувся і тріснув кількома сліпучими промінцями ясний лід.

Щасливий той, хто виріс на Дніпрі, перетинав його бистрінь глибоку.

Ми розвіяли хмари похмурі, щоб над нами сіяла блакить.

Город до того переповнявсь рослинами так, що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому.

Щасливий майстер, що з тяжкої брили прекрасну постать висікав на радість людям.

Бо коли над сонцем заплететься хмарка, а у серце стукне копитом зима – не нарвеш ти квітів у пожовклім парку, не нарвеш ти квітів, коли їх нема.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п’янили мою.

Хай сторінки мої нерівні й незграбно зверстані рядки, бо в книгу дні мої мандрівні життя вписано од руки.

Пахне, кажуть, ромен гіркотою, наче пізня дівоча любов.

Те, що було, минулося і знову не буде.

Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі

Духовність — озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя.

Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі.

[ ..., (яку ), ].

[...], (яку), [... ].

[ ], (яку ).

(яку ), [ ].

Підрядні означальні та підрядні з'ясувальні.

Підрядні з'ясувальні та підрядні обставинні.

Підрядні означальні та підрядні обставинні.

Підрядні означальні, підрядні з'ясувальні та підрядні обставинні.

Де є життя, там є надія.

Дзвенить кришталеве джерело, що вийшло з глибини земної.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Є такі гірські вершини, що сягають аж під зорі.

Старайся прожити в світі так, щоб залишити добру пам'ять.

Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.