Складнопідрядне речення

1. Застидалися чорнії хмари на небі своєї чорняви і почервоніли.

2. А мати хоче научати, та соловейко не дає.

3. Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую тобі.

4. Врятуй мою душу, якщо вона є!

1. Прошуміли тополі, що сьогодні на землю ступає окрилене літо.

2. Хто з всіми добрий хоче буть, той швидко втратить добрий путь.

3. Люблю випадкові зустрічі, що несуть таємницю в собі.

4. Ця неприємна історія, що трапилася вчора, лишила у його серці глибоку рану.

1.Місяць, підводячись угору, пірнає в загустілу хмару, так що видніється лише срібний край.

2. Ти знаєш, що ти - людина?

3. Скляна прозорість тужавіє поміж деревами молоденького гаю, що вже опушився листям.

4. Поле, зітхаючи вранці сивими кучматими туманами, думало, що пора готуватись до перших морозів.

1. Він пішов туди, де глухо стогнали припнуті човни.

2. Так для сонечка осінь убралася, мов цариця у свято врочистеє.

3. Тихий клен, що росте на свободі, серце взяв ще в дитинстві у мене 

4. Я їду туди, де мене чекає вільний степ, тихі задумливі озера, пісні на чумацьких дорогах.

1. Як я малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами, сорочку мати вишила мені червоними і чорними нитками.

2. Коли вогонь шукання гасне, холоне серце від утоми.

3. Крізь темряву і хмари снігу, що зав’язали світ, сутеніли гори, одні вищі від інших.

4. Стара болотяна черепаха припливла сюди, щоб перепочити після вдалого полювання на молодих линів.

1. Ви чули, як шумлять бори у вересневі вечори? 

2. Понеси мене на крилах, радосте моя, де на пагорбах і схилах сонця течія. 

3. Та пісня морозом пішла у мене по спині, заскреблася у горлі, бо співала її не мати.

4. Уночі Андрій довго не міг заснути, тому що в хаті густо пахло холодною м’ятою.

1. Над ставком, над садками миготіло, грало, лилося хвилями золоте марево, неначе на повітрі ворушилися якісь пасма тонких золотих ниточок.

2. Я син землі, що родить хліб і мрію

3. А тепер у серці щось тремтить і грає, як тремтить на сонці гілка золота.

4. Коли в любові плаче жінка, усі безпорадні на землі.

1. Так гарно літньої ночі в саду, що не хочеться повертатися до задушливої хатини.

2. Він до того втомився за день, що ледве стояв на ногах.

3. Те, про що мріялось, стояло перед ним

4. Не беріть із зеленого лугу верби ні на жовті піски, ні на скелі, бо зів’яне вона від жаги і журби по зеленому лугу в пустелі 

1. Надворі стало зовсім поночі, як у пізній темний вечір.

2. Вилежані під осінніми дощами та вітрами стебла льону та коноплі сушили в печі, потім м’яли на терницях, щоб очистити волокно від костриці.

3. Щоб перестати турбуватися, потрібно протистояти нашим переконанням та емоціям.

4. Я б хотіла вродитись між гір, між смерек, що співають пісні величальні Карпатам 

1. Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну.

2. Епоха лиш того пригорне, хто сам з епохою живе 

3. Сонце пекло так, що й уночі степ пашів 

4. Як місяць збільшується і дме західний вітер, то неодмінно буде дощ.

1. Тільки все я в гордість замінила, що тобою дихало й цвіло.

2. На овиді табун птахів літа, кружляючи так дивно, неначе з давнини віків махає велетень-людина.

3. За димом палахнуло полум’я, так що клуню охопило ним в одну мить з усіх боків.

4. Море заблищало, так що тиху воду й довгу червону смугу на ній уже виразно було видно під місяцем.

1. Хоч вітри ідуть супроти, та незламні наші крила 

2. Хоч було холодно, хуторяни, жаліючи чобіт, прийшли босі.

3. У повітрі, дарма що стояла спека, носилися ластівки. 

4. Робіть так, як уважаєте потрібним і кращим