Складнопідрядне речення

 а) Україно, прихилюся я до тебе,\ Помолюся за твоє безкрайнє небо.

б) Чужі приходять в час твоїх щедрот, \ А я прийшла у час твойого смутку.

в) В обіймах вітру, в морі сонця і тепла, \ В саду любові я ромашкою цвіла.

г) Його душа у слово перейшла, \ Поставши в працьовитій непокорі.

Вже листопад підкрався з-за дубів і гай знімає золоту перуку.

Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Нечутно ходить вітер по землі, цілує ніжним яблуням долоні.

 Із Червоної книги вилітає лелека, щоб зробить над землею прощальний обліт.

Молоді жонаті і старші парубки в передноворічний вечір ходили по хатах «меланкували».

Поки чоловік доїхав до Вільшаниці, надворі зовсім смеркало.

На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осиці зеленіють левади.

Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу.

Якщо кохаєш — знайдеш без адрес оцю хатину за морями снігу.

 Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей.

Вітри гули віолончеллю, писали пальми акварель.

Було життя осяяне красою, любов і честь цінились над життя.

Гасли вікна, бо вже синій день дивився крізь намерзлі шибки до кожної хати.

Буря розчахнула стару, напівзасохлу акацію, що росла біля сіней.

  Але Маланка знала, до чого воно йдеться.

П’яно чарує шелест пшениці, що преплітається з дзвониками та берізко.

Рятуй мене, врятуй мене, бо гине моя душа, задивлена в чужу.

 А на тому місці, де стояла тінь іскрило сонце широкою плямою.

А ця любов – як нитка золота, що й чорні дні життя мого прошила. 

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки. 

Коли заходить ніч, тоді дивоцвітом цвіте степ.

Вони жили так, начебто гойдалися на кониках з дитячого майданчика.

Ніхто не знає, де кого доля чекає.

 В важкі хвилини скорбі та недуг я тихо йшов, куди гляділи очі.

 На новому місці хлопці почувалися так, неначе вилізли з чорної нори на світло денне.

Не було, мабуть, кращої людини на світі, як дідусь.

 Вже люди, певне, від тієї пори тут не живуть, як з раєм попрощались.

 Фрося примовкла і задивилась удаль, на обрій, де пломеніла яскрава зірка.

Вони танцювали доти, доки зовсім потомились.

з підрядною з`ясувальною

з підрядною означальною 

з підрядною обставинною порівняльною

з підрядною обставинною місця

Лиш на сходах ящірка дрімає, що її ще бачив Евріпід.

Сваровськи би позаздрив дивним стразам, що мерехтять у мене на вікні. 

Сама втекла в сніги, у глухомань, щоб віднайти душевну рівновагу.