Складнопідрядне речення

Темна хмара озвалася громом гучним, освітилась огнем блискавиці

Цвіте земля, і простори морів її голублять синіми вітрами

Ходім зараз до матері , хай вона втішиться , що має таку добру дитину

Лечу, лечу, а вітер віє, передо мною сніг біліє

Темна хмара озвалася громом гучним, освітилась огнем блискавиці

Цвіте земля, і простори морів її голублять синіми вітрами

Ходім зараз до матері , хай вона втішиться , що має таку добру дитину

Лечу, лечу, а вітер віє, передо мною сніг біліє

Повітря ллється тут незаймане і дике, і поїть, і п'янить, і веселить мене

Ніч колихала так ласкаво, проте не спалося ніяк

Не поет, хто покидає боронить народну справу

Недарма деякі люди життя своє присвячують , щоб вибудувати й дослідити своє генетичне дерево

Є такі гірські вершини, що сягають аж до гір

Люблю, коли хвилі юрбою шумлять

Я не такий, щоб зрадити людину

Скільки хвиль у бурхливому морі , стільки співів у серці моїм

Раз у раз він їй стрічався , куди вона піде

Сьогодні я такий веселий , що молодіти хочу знов

Сонце пекло так, що й уночі степ пашів

А мати думає, що сині то очі сина барвінком навесні зійшли

Куди голка, туди нитка

Скільки голів, стільки й умів

Благословенна та ясна година ,коли дитя читає " Кобзаря"

Куди серце летить , туди й око глядить

Малі дерева схожі на дорослих , як діти на своїх батьків

Ми знали велике озеро, де щороку гуси восени спинялися й жили тижнів зо два , а то й більше

Коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне

Коли вже народився ти поетом, - за все відповідай у цім житті

Твій мужній голос музикою лине, як плескіт хвиль і сяйво без зірок

Пташки, що влітку так співали, у ірій вже повідлітали

Як радію за ту людину, що загублену радість знайшла

Намалюй мені ніч, коли падають зорі

Здавалося хлопцю, що не скоро пролине літо молоде

Дерева благають, щоб парості розпустило в їхнім біднім краї

І жайворонок, що загубився в небі , виглядає здобич з висоти

Якщо взявся іти, кінця ти доходжай

Яке дерево, такий і плід

Недаром ходить слава , що майстра боїться справа

Соловей співає , поки дітей не виведе

Сила в нас така , що доріг в житті мені замало

Наше життя - це те, що ми думаємо про нього

Понеси мене на крилах, радосте моя, де на пагорбах і схилах сонця течія

Слово, що йде від серця , завжди проникає в серце

В душі зберігаю навіки години, коли я уперше побачив свій край