Складнопідрядне речення

одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова;

 наявний лише один головний член;

прості речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядним сполучником;

три головні члени.

Не видно і самого океану з височини, а тільки гори хмар то снігових, то сивих, то блакитних ... (М. Рильський)

Орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється. (Народна творчість)

 Якщо сьогодні я прийду до неї, вона мене в Александрію візьме. (Леся Українка)

В моїй душі мелодія осіння, та в ній я чую ноти весняні. (В. Сосюра)

Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою.. (В. Сосюра)

Ця подорож неждана, як грім на сніжній рівнині.

 Коли мене на фронт ти проводжала, пучок конвалій ти мені дала... (В. Сосюра)

 Я люблю їздити на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями. (І. Нечуй - Левицький)

Де молодий вогонь, що серце пік? 

Забрав нас труд, що творить чудеса. 

В карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його. (Я.Качура)

Історія, що сколихнула мені душу, здається мені дуже значущою (Ч. Айтматов)

 Моя душа так блищає до Бога, як людській і не снилося душі. (Г. Білоус)

Гріш ціна усім банкам, усім депутатам, якщо просить дитина копійку на хліб. (М. Сіренко)

Доки буде жити дух наш запорозький, доти Україна буде в світі жить.

Ми працю любимо, що в творчість перейшла.(М. Рильський)

Я люблю тишину, коли море так дише і зітхає у сні до холодних і темних глибин. (В. Сосюра)

Ота весняна золота бджілка вкинула в хату щось таке, від чого білі стіни під низькою стелею осміхнулися. (М. Коцюбинський)

Коли мені підхлібник руку тисне, тікаю геть від нього, сам не свій. (Д. Павличко)

Виспівує та щебече, поки місяць зійде. (Т. Шевченко)

Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти. (Д. Павличко)

Де верби віття гнуть своє похиле, проречисті підносяться могили. (М. Рильський)

Людина відуває свою слабкість тоді, коли її покидають надії. (Б. Харчук)

Якщо прийде журба, то не думай її розвести у веселощах бучних. (Леся Українка)

Там, де зорі сяють з - за гори, над водою гнуться явори. (А. Малишко)

Життя не кінчається смертю, якщо залишається сад (В. Терен)

На леваді за верболозами зібралося стільки синяви, що можна в ній брести по коліна, як водою. (М. Стельмах)

Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала. (Леся Українка)

Не писав я до тебе в останні дні через те, що був у дорозі.

Ти ніяк не можеш зрозуміти, що без науки неможливий розвиток суспільства.

О, як потрібно вміти дорожити безцінним спадком, що дали віки.

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в духмяних пахощах.

 Сурядним сполучником

Сполучним словом

Підрядним сполучником

Вказівним словом