Складнопідрядне речення

а) Щоб не пламеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину.

б) Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на

   синьку, густо розведену в воді.

в) На узліссі з'явився перший ряст і пробилися перші проліски.

г) А  так взагалі жилося й працювалося Іванові Івановичу, ще раз кажемо, непогано.

а) Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям.

б) Мені ввижається, що з тих іскорок встають водограї.

в) Коли сідає сонце, Поділ стає по-справжньому чарівний.

г) Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче.

а) Де праця, там і пісня.

б) Найбільш суворим і об’єктивним суддею, чий вирок вирішує долю будь –

   якої теорії, є всесильний час.

в) Ріка в бігу аж до самісінького моря прозора вся, хоч з берегів і каламуть.

г) Чим далі заглиблювалися вони в гори, тим тихішим ставав відгомін бою.

а) Де мало слів, там більше правди.

б) А я люблю, як у вечірній час сопілка заспіває переливна.

 в) Що вище піднімались, то ставало холодніше.

г) Якщо ви любите пісні, запрошуйте у гості птаство.

а) Шанують там хліб, де знають його ціну.

б) Люди кажуть, що зима буде теплою.

в) Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

г) Неправдою далеко зайдеш, та назад не вернешся.

а) Не плюй у криницю, бо з неї ще будеш пити водицю.

б) Туман низинний пливе кошлатий, щоб на озимих заночувати.

в) Люблю слухати, як гудуть бджоли.

г) Бліде небо мигтить зірами до блакиті, що оповила степову далечінь.

а) Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.

б) Де щастя упало, там і приятелів мало.

в) Хоч була рання весна, але надворі було вже гаряче.

г) І неначе ще й досі я чув, як в акаціях вітер шумить.

а) Я вірю в те, що вернеться тепло.

б) Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла.

в) Гора була така, що з неї спускалися цілий день.

г) Звідки птах випурхнув, там і гніздо знайдеш.

а) Хоч місяць цей і зветься листопадом, але дерева вже простягни вгору, до сизого неба оголені віти.

 б) Якби всі легенди зібрати морські, якби їх в томи записати, то був би

      літопис на вічні віки.

в) Часом можна висловить пейзажем те, для чого слів нема людських.

г) Я люблю тишину, коли море спокійно так дише і зітхає у сні до холодних і темних глибин.

а) Один зі старців грав на ліру й так захопився, що, здавалося, забув і за саму милостиню 

б)           Там, де шахти розпростерли темні крила над селом, вже за обрієм блиснуло золоте зорі весло.

в) Вогню не засвічували, бо ясно світив місяць у небі.

г) Вивчаємо науки, щоб у житті знайти істину.

а) Над голубими вітряками плив журавлиний караван, неначе кликав у дорогу.

б)Андрієві було тільки дев'ятнадцять років, хоча через свій зріст він видавався вже до­рослим парубком.

в) Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бро­дять мої думи і пісні мої.

г)  Це було, як співав соловей над рікою.

а) І не треба нести мені квітку надії, бо давно уже ти увійшла в мої мрії.

б)На дні повільно хмари темно – сині повзуть, немов підводні кораблі.

в)Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче.

   г) Як дбаєш, так і маєш.