Складнопідрядне речення

Льодок потріскує, видзвонює, ламаючись, висока трава шарудить, а калини все не видно, хоч і мала б з’явитись.

Стіл застелений чистою скатертиною, на лиштвах розбуявся зелений хміль.

Ранковий ліс пронизаний гострими, широкими мечами сонця, що яриться густим полум’ям у синьому небі.

Село розляглось на узвишшях, довкола річки, озер та лугів.

Вікно з крайньої хати блимнуло вогником – і за спиною пропала дорога, дерева й усі хати.

Привітним буковинцям я завжди готова служити словом і ділом, оскільки це в моїй силі.

Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів.

Скільки української мовної території, стільки й української державності.

Дніпро здавався якимсь звіром, у якого грива й шерсть крутилась білими вихрами.

Дорога м’яка, устелена, мабуть, глицею, бо коні стукали рівно і нечутно.

Коли прилітають ластівки, то дуб, слухаючи їхні голоси, веселішає і наче аж молодшає.

Взагалі я помітила, що ти, перейшовши на другий курс, почав щедріше надсилати листи.

Дуб пригадував ті мажари, гарби й вози, котрі простугоніли повз нього по дорозі з села і в село.

На жаль, світ побудований так, що щастя людства здобувається ціною чиїхось страждань.

Життя своє віддам, щоб моє слово почув далекий і незнаний друг закономірно, а не випадково.

Досвітній огонь запали, коли ще зоря не заграла.

Два деркачі, що почали перегукуватися в траві над Десною, раптом притихли.

Навесні, коли з високих гір сходить сніг і наповнює своїм холодом ріки, у карпатських лісах з’являється Чугайстер.

Мати так часто тикала пучкою в цю праведну душу, що в душі вже замість лиця стала коричнева пляма.

Говорять, що матері сльози гарячі тверде каміння проймають.

Орудував він косою, як добрий маляр пензлем чи ложкою, – легко і вправно.

Дід каже, що колись комарі були великі.

Часом, коли відчинялися двері, стовп білої пари стелився по долівці.

І складаються строфи-куплети, коли серце болить і плаче.

Посадила квіти біля вікон мама, щоб краси у світі не було замало.

Вони наважились покинути небезпечне місце, незважаючи на те що Остапові трудно було пускатися в далеку дорогу

Так для сонечка осінь убралася, мов цариця у свято врочистеє.

Коли в любові плаче жінка, усі безпорадні на землі.

Нам здавалось, що ніколи в житті ми не бачили такого чистого плеса.

Гримлять обвали, аж білий гук долинає донизу.

По луках скрізь були розкидані нарізно старі гіллясті дуби, неначе стирчали темні середньовікові башти.

Жовтувата курява здіймалась у повітрі і колихалася над головами, бо юрба розбила ногами грубий пісок.

Хоч ще зима жбурляє сніг у квітні, але весни вже всі ознаки є.

Для щастя треба зовсім-зовсім мало, щоб тільки світло й тепло всім було.

Буду чекати тебе там, де вишня біла виглядає з саду тихо і несміло.

Коли сніжок обережно лизати, то він холодний і трохи солодкий на смак.

Ітиму, доки вистачить снаги.

Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думи та пісні мої.

Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для переборення труднощів.

Людина по-справжньому дорожить життям, якщо в неї є щось дорожче за власне життя.

Напевне, тому й вижив, що бачив не хижі химери й страхіття, а тиху матір з немовлям.

Якщо лютий багатий снігом, то весна буде багата водою.

А ліс росте, живе, хоч буревій із грозами шумить, гуде, клекоче.

За гарячий день сонце наплавило стільки золота, що воно затопило весь захід, землю, обрій, хмари.

Велика сила аж грала в кожному його русі, пломенілась у рум’янцях, яких не пригасив навіть міцний загар.

На ярмарках вирувало життя, яке любили спостерігати письменники та художники.

Щоб зняти нервове напруження, розріжте свіжий апельсин навпіл і насолодіться його ароматом.

Якщо подушки гнізд у рудих лісових мурах товсті й міцно складені, зима буде морозною.

Там, де надвечірній ліс клав свої тіні під колеса чужих поїздів, сторожко зупинились близнюки.

Вода прибувала швидко, так що незабаром річка виступила з берегів.

Народні повір’я свідчать, що добрі душі предків поселяються на мальві й охороняють мешканців оселі.

Як місяць збільшується і дме західний вітер, то неодмінно буде дощ.

Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.

Там, де вчора був шлях, сьогодні без кінця-краю піниться гостроверхими переметами розбурхане снігове море.

У Києві перші насадження каштанів з’явилися в середині XIX століття, коли за наказом міського голови на Бібіківському бульварі викорчували традиційні тополі.

Хто літом працює до поту, зимою поїсть в охоту.

Сонця було багато, так що небо побіліло від нього.

Побачивши святий Київ, подорожні зареклися більше пити, щоб вступити по-християнськи до святого міста.

Мороз ударив так нагло, що побив усі чорнобривці в саду.

Де трапляються ямки на скелі, там починають рости ялинки, пускають коріння в щілини, у розколини.

На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися дощу.

Потік усміхається їй мигтінням в’юнкої течії та білосніжною кучугурою шумовиння, що росте й росте у вирі під водоспадом.

Якщо багато листя на дереві, то мало плодів.

Твій дух не став приниженим і плюсклим, хоч слала доля чорні килими.

Не відмовиш фразеології в дивацтвах, тому що виокремлює з-поміж інших не красенів і тямущих.