Складнопідрядне речення

Шепочеться діброва, та вечірні пливуть небеса.

Хлопці і купалися, і дрімали, а сонце ще високо стояло.

Все спить, однак вже я не сплю.

Осінній день короткий, але сьогодні він згасав надто повільно.

Коли егоїстичне щастя є єдиною метою життя, життя дуже скоро залишається без мети

Але Маланка знала, до чого воно йдеться.

Листи, що їх писав тато, мама читала нам часто.

Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов.

Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

Гасли вікна, бо вже синій день дивився крізь намерзлі шибки до кожної хати.

Буря розчахнула стару, напівзасохлу акацію, що росла біля сіней.

П’яно чарує шелест пшениці, що преплітається з дзвониками та берізко.

Майте на увазі, що потяг рушає рівно о сімнадцятій.

Східний небокрай червоно горів, неначе хтось далеко на обрії запалив велике кострище.

Вони жили так, начебто гойдалися на кониках з дитячого майданчика.

Коли заходить ніч, тоді дивоцвітом цвіте степ.

Ніхто не знає, де кого доля чекає.

На новому місці хлопці почувалися так, неначе вилізли з чорної нори на світло денне.

В важкі хвилини скорбі та недуг я тихо йшов, куди гляділи очі.

Я люблю, як, буває, осінню пахне яблуками в хаті.

Не було, мабуть, кращої людини на світі, як дідусь.

Вже люди, певне, від тієї пори тут не живуть, як з раєм попрощались.

Фрося примовкла і задивилась удаль, на обрій, де пломеніла яскрава зірка.

Вони танцювали доти, доки зовсім потомились.

Треба слову радощів додати, щоб уміло душу звеселять.

Хоч їдеш у гостину, а хліба бери в торбину.

А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

Знаємо ми, відкіль той сон.

Як дбаєш, так і маєш

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Не може при добрі той жить, хто хоче злу й добру служить.

Годуют так добре, що навіть Карпо Ярковий п'ятнадцять мисок умолотив би

Вже над серпнем вересень глузує, де він дня шматочок загубив.

Там, де сяють верби з-за гори, над водою гнуться явори.

Зуби треба чистити і в тих місцях, куди важко дістати щіткою.

Мене одразу ж потягло вперед, бо позаду, за головами дорослих, нічого не було видно.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробида арфу золоту.

Коли Соломія примостилася на плоті, Остап одіпхнув його од берега й тоді скочив.

Пісня і праця - великі дві сили!

Хто знання має, той і мур зламає.

Добре того вчити, хто хоче все знати.

Хто вчиться змолоду, не знає під старість голоду (Нар. творчість).

Хто п’є зілля джинджури, той забуде дорогу до лікаря (Ф. Мамчур).

Підмета

 Додатка.

Означення.

Обставини.