Складнопідрядне речення

Усе в житті минає, переходить, не минає мужність й доброта.

Життя не має ціни, та воля дорожча за життя.

Зоряно над селищами було, а там десь у степах хмара заходила і безгрішно ламалися стебла блискавок.

Діла твої тоді нетлінні, коли в душі нема іржі.

На морі ставало темно, тому що з берега насувалася важка чорна хмара.

Той друзів не має, хто себе надмірно любить.

Не поділишся тим, чого в тебе немає.

Мені не шкода того, що моє.

Рясні дощі, що тривали кілька днів, геть розмили кучугури снігу.

Так мені мені чогось сумно й боязко, що аж серце мре.

Як почули люди, то почали збігатися з усього села.

Замовк язик, бо в серці крик.

Так літував Іван у полонині доти доки вона не спустіла.

Як став місяць серед неба ревнули гармати.

Сьогодні опівдні якщо буде гарна погода підемо на екскурсію.

Честь і славу матимеш якщо добре працюватимеш.

Добре жить тому, чия душа і дума добро навчилися любить.

Як я люблю оці години праці, коли усе навколо затиха під владою чаруючої ночі.

Не до жартів рибі, коли її під зябра гаком зачепили.

Проміння сію з житом пополам, аби життя було як буйні трави.

Хата що стала для мене прихистком розміщувалася вище за інші. (підрядне з'ясувальне)

Добре жити бо є ще побратими серце є і люди і хліб-сіль. (підрядне причини)

Усяк той кущ хвалить під яким він сидить. (підрядне місця)

Я не клянусь тому що я не зраджу. (підрядне мети)

Хочеться, щоб не було краю безмежному палахкотінню блакиті, вінценосному сяйву сонця.

Серед пасіки десь взялась кавуняча огудина, що сплелася з березкою та з широким листом огірків.

Як ото після градобою колоски на ниві підводяться, так зараз підводяться, відходять душею люди.

Андрійко обіймав вовка руками й ногами, щоб вовкові було легше.

Сьогодні я такий щасливий, мов вийшов хлопчиком на шлях, де сонце наливає ниви солодким золотом в садах.

Вночі, коли коли з глибини космосу проступають зорі, пробиваються скупим світлом до нас, ми відчуваємо, що йдемо по планеті.

Лише по незначних прикладах можна вгадати, де росла та, чи інша рослина.

В давніх літописах наших єсть одно оповідання, що зворушує у серці найсвятіші почування.

Мальки повертаються назад щоб тріпотіти і грати своїми мініатюрними тільцями в світлі осіннього сонця.

Між деревами що кутались в туман сполохано майнула жіноча постать і зникла за ворітцями в городах.

Пісні тільки й можуть дзвеніти там де птахи народились.

Абсолютно недопустимо щоб ці квіти визбирувались навесні як букет для продажу.

і тепер вони тішать нас своєю красою та пахощами.

але паростки знищив весняний град.

бо їй дуже подобаються ці красиві квіти.

та дбайливо доглядає за ними.

П'яте речення складнопідрядне з підрядним з'ясувальним

Друге речення складнопідрядне з підрядним часу

Розділовий знак пропущено у першому реченні

Розділовий знак пропущено у третьому реченні.