Складнопідрядне речення

І де в світі тая сила, щоб в бігу йоги спинила.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Благословен, чий труд прекрасний життя здімає із руїн.

Ця подорож неждана, як грім на сніжній рівнині.

Як парость виноградної лози, плекайте мову.

Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.

На рідні землі сіячі вертають, щоб сіяти святе своє зерно.

Зроби так, щоб серце моє солов'їне забуло очей тих блакить.

Стара верба від старості зомліла, забула, що сказав їй водяник.

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задумливому мареві.

За все, що взяв від пирога життя, платити доведеться по рахунку.

Я лиш інструмент, у якому плачуть сни мого народу.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Вода стояла на луках, скільки бачило око.

Ти борися за зелений луг, де колись виглядав свою милу.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька.

Чекай мене біля ставу, де кує зозуля.

У гаю, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

А там, де береза витісняла сосну, усе залито було бенгальськими вогнями.

Дедалі важче знаходити квіти, мед яких обіцяє бути цілющим.

Коли наступає темна ніч, не можу писати віршів.

Не можу писати віршів, адже Муза від мене далеко.

Добре, коли чоловік з характером, з переконанням і хмелем неспокою.

Якщо немає натхнення, не можу писати віршів.

Благословення будь та вічна мить, коли йому на думку спала така ідея.

На морі ставало темно, тому що з берега насувалася важка чорна хмара.

Відчуття свята посилюється, коли випікають паску.

Я дуже люблю день, коли випікають паску.

Повертаюся додому, аби розвіяти сум і тривогу.

Я нічого не вартий, якщо не в спромозі комусь допомогти.

Та не злічить віків, що встигли вже пройти.

Наговорив стільки, що й у шапку не забереш.

Поспієш на обід, коли вдосвіта виїдеш.

Не знаю, коли весна на крилах тепло принесе.

Коли мене на фронт ти проводжала, пучок конвалій ти мені дала.

Поки мати страву носила, батько став частувати старостів.

Густо ріс очерет, що аж не видно було великої річки.

Так гарно тут, що шкода ступати по непорочній сніговій білині.

Погода стояла сонячна, так що шибки на вікнах миготіли.

Мені чогось сумно й боязно так , що аж серце моє мре.

У змаганнях ти обов'язково переможеш, якщо до мети йтимеш упевнено.

Щоб побудувати світ, треба бути сміливим і сильним.

Тепла ще не було, дарма що минуло декілька днів березня.

Куди голова задумає, туди ноги понесуть.

Що темніша ніч, то яскравіші в ній маяки.

Мабуть, солов'ї знають, де весна зимує.

Народ, що не знає своєї історії, є народом сліпців.

Не бійся правди, хоч вона гірка.