Складнопідрядне речення. Безсполучникове речення

речення, частини якого рівноправні за смислом і поєднані сполучниками підрядності або за допомогою сполучного слова;

речення, частини якого нерівноправні за смислом і поєднані сполучниками підрядності або за допомогою сполучного слова;

речення, частини якого нерівноправні за смислом і поєднані сполучниками сурядності або за допомогою сполучного слова.

підрядні означальні, підрядні з'ясувальні та підрядні обставинні;

підрядні з'ясувальні та підрядні обставинні;

підрядні означальні та підрядні з'ясувальні. 

Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на

синьку, густо розведену в воді.

Подихав свіжий вітерець; по ставку плигали маленькі хвильки і сріблом

блищали на сонці.

В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає.

Де обрії гойдалися вітрами, осінній ранок барви розливав.

Мені ввижається, що з тих іскорок встають водограї.

Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям.

Мов, немов, ніби.    

Для того щоб, що, куди.

І, а, але, то, чи.

Між двома вікнами, що дивилися великими шибками на вулицю, біліла береза.

Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається, що кривди розбива пласти, красою тулиться до серця.

Був це хлопець жвавий, за що й прозивався в школі непосидою, розбитнем.

Він почував у собі якусь силу, що поривала його до діла, до громадських справ.

Коли до тебе прилечу, засяє в сонці все навкруг, як після теплого дощу в росі

важкий зелений луг.

Якби не зима, то й літо було б довше.

Любов’ю не обділений, зігрітий, бо корінь мій у рідному краю.

Проминули сиві далекі віки над степами життя, неначе у вирій лелеки, яким не

знайти вороття.

Цілує сонце рушники, що ненька вміла вишивати.

просте речення, частини якого з'єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою інтонації.

складне речення, частини якого з'єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою інтонації;

складне речення, частини якого з'єднуються в одне смислове та граматичне ціле за допомогою сполусних слів.

Дощ упору – золото.

До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки.

Коли квітень з водою, то травень з травою.

Климко розворушив палицею багаття – з нього викотилися дві чорні, як вугілля, картоплини (Григір Тютюнник).

Над яром стояла чорна ніч, тільки багаття на березі осявало траву й пісок червоною загравою (І. Білик).

Богдан зайшов, мати встала з лави й незвично клопітливою ходою подалася геть (І. Білик).

Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано, щоб людству чесно глянути у вічі, незганьбленим зберігши знамено.

Вперше зазнає Таня такої швидкості, такої бурхливої їзди з перешкодами, але їй ніскільки не боязко, бо ніякого нещастя не може бути, коли такий водій сидить за кермом!

Ви чуєте, як дзвонить колос у вікна повечірніх зір!

У степу було тихо: блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина.

Варвара заворушила пальцями, повернула очима; на їй убрання замаяло.

Брязкали сталевими тарелями вагонні буфети, перегукувалися дударі-стрілочники, сюрчали у свої сюрчки й вимахували ліхтарями зчіплювачі вагонів, видзвонювали молоточками по колесах обходчики поїздів…

несе тепло, радість, енергію;

люди милуються красою;

даруючи красу.