Складнопідрядне речення. Види складнопідрядних речень

Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку.

Життя приносить іноді дуже приємні подарунки, хоч за них доводиться дорого платити.

Мені ввижається, що з тих іскорок встають водограї.

Явір зелененький на воду схилився, козак молоденький сильно зажурився.

А круг озера сосни, які в хуртовину натомились шуміти, шепочуть у сні.

Розшумілася вітрами під вікном моя сосна, що посаджена дідами.

Вона вже знала, яка доля чигала на її дитину.

Не думав він, що цей сухорлявий юнак виявиться таким важким.

Дівчинка стала радо показувати йому, що збирає кленові листки.

А ті руїни, що он там чорніють, стоятимуть вже на чужій землі.

Де обрії гойдалися вітрами, осінній ранок барви розливав.

А навкруги так тихо, що росинка з листа не скотилася.

Звідки було йому знати, що мати обдарувала свого сина великим пісенним даром.

Де багато господинь, там хата не метена.

До Вишневого хутора прибули, як зійшло сонце.

Не так склалось, як думав.

Тільки тим історія належить, хто сьогодні бореться й живе.

Бачив і я в чужій стороні чорнобривці із рідного краю, що насіяла ти навесні.

Після дощу розморена земля лежить і слухає, що робиться у світі.

Так було тихо, що мені стало соромно калатання власного серця.

Полум'я стояло рівно наче свічка палала.

А дощ періщить так що аж ліс гуде.

На долонях несу пташенятам води що росою скотилася з теплого колоса.

І дивно всім що перед бурею такого затишшя не було зовсім.

Ростуть слова, немов росте трава.

Був дуже веселий, бо поталанило йому дивовижно.

Старий поволі пішов на пасіку, щоб попрощатися з бджолами.

Де коріння, там і дерево.

Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен і поплисти.

Тому ця осінь здається нам весною, що в рідній стороні.

Мене завжди хвилює пісня, коли її співає чисте серце.

Треба йти тільки проти вітру, щоб не збитись з обраної дороги.

Там, де старе річище Дніпра сходилося з новим праворуч ішов рукав, замикаючи водяне оточення.

Не надивлюсь, не намилуюсь, як гай зимовий занімів.

Осінь схожа на теплі долоні жінки, що лежать, притомившися, на колінах.

Хай слово мовлене інакше - та суть в нім наша зостається.