Складнопідрядне речення з кількома підрядними

 Життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег (М.Коцюбинський).

Тільки арештант, тільки той, хто має надлюдське терпіння і надзвичайну волю, може проробити таку роботу (Іван Багряний).

Я розпадаюся тоді в чуття і не можу опертися настроєві сумному, якого позбутися мені не так легко (О.Кобилянська).

Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало (О.Довженко).

 І росло ще багато тютюну, в якому ми, маленькі, ходили, мов у лісі, в якому пізнали перші мозолі на дитячих руках (О.Довженко).

 А вдень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав ревучі потоки людського життя, що мчали назустріч з усіх городських вулиць (М.Коцюбинський).

А в очах, либонь, стояв відтворений образ того, хто не здався, хто лишився таки там (Іван Багряний).

Була вже майже артисткою і працювала саме над одним образом, який хотіла продати і поїхати до Італії, щоб побачити нову техніку малювання.

Ось туди, де ти пообморожував ноги й легені, де ти був в біді та злиднях, дочасно я склав свої бурлацькі, ревматичні кості (Іван Багряний).

Влітку дід частенько лежав на погребні ближче до сонця, особливо в полудень, коли сонце припікало так, що всі ми, й наш кіт, і собака, і кури ховалися під любисток, порічки чи в тютюн (О.Довженко).

Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне (М.Коцюбинський).

 Брід пішов туди, де непокоїлася вода, де глухо стогнали припнуті човни і де з чийогось весла скрапували краплини води.

Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри (М.Коцюбинський).

Я дуже щасливий, що стрічаюсь з ним тут, на просторі, де ніхто не затулить його обличчя... (М.Коцюбинський).

Здезорієнтовані пасажири відчувають, що щось не гаразд, що щось у світі чудне діється... (Іван Багряний).

Хоч всі в родині кипіли злістю й завзяттям на той диявольський рід, але ніхто не міг докладно розказати Іванові, звідки пішла ворожнеча (М.Коцюбинський).

Бачив не раз, як перся тут волохатий ведмідь, як приходили дурні вепри, толочили всю траву та ламали кущі (Іван Багряний).

Все моє життя він ходив повз нашу хату з цілим снопом довгих вудок і так гупав чобітьми, що ми прокидалися вночі (О.Довженко).

 Морські буруни застигли саме в ту мить, коли буря підняла їх з дна, щоб кинуть на землю та заллять світ (М.Коцюбинський).

Приємно, коли позіхає дід і дзвонять до вечерні літом (О.Довженко).

Ще не вродився той, хто все порвати б міг, хто зв’язав би народи і віки.

Лише завзяті лісоруби, яких стежина привела, присядуть біля джерела, де клен шумить зеленочубий.

Чую, як в гніздах ворушаться птиці, як прибуває вода у криниці.

Ота весняна золота бджілка вкинула в хату щось таке, від чого білі стіни під

низькою оселею осміхнулися.

Талант оживає у тій спадщині, яку залишають після себе, яку зберігають його

духовні діти, яку вони цінують, немов коштовну скарбницю.

Талант не буде шукати тріски, бо його творча діяльність стає міцним гранітним

п’єдесталом, на якому иайбутнє збудує йому безсмертний пам’ятник.

Деякі народи щиро вірили, що веселка – це райська дуга, яка є шлях до країни

праведників.

За народним повір’ям, веселка – це дорога, якою янголи сходять із неба, щоб

зачерпнути води для дощу.

Складнопідрядне речення з кількома підрядними з однорідною підрядністю.

Складнопідрядне речення з кількома підрядними з неоднорідною підрядністю.

 Складнопідрядне речення з кількома підрядними з послідовною підрядністю.

Складнопідрядне речення з підрядним обставинним місця.

Складнопідрядне речення з однорідною підрядністю.

Складнопідрядне речення з послідовною підрядністю.

Складнопідрядне речення з неоднорідною підрядністю.

Складнопідрядне речення зі змішаною підрядністю.

 мішана підрядність

неоднорідна підрядність

однорідна підрядність

послідовна підрядність

3

5

4

6

Дорога на Канів довга з різними змінами в ландшафті налаштовувала Марічку на піднесений настрій.

Осінь ступала землею промацувала грунт волохатими капцями вистелювала зимі теплі різнобарвні килими й голосила за літом надокучливо з розпукою.

Пристосуванство породжувало подальший перебіг історії породжувало вивихнену свідомість творило трагедію народу.

Коли з гір нарешті відступає зима верхи вкриваються тендітною зеленню яка вабить зір.