Складнопідрядне речення к.р.

а) одне просте речення за змістом і граматично залежить від іншого і з*єднується з ним за допомогою сполучника або сполучного слова;

б) прості речення рівноправні за змістом і пов’язні сурядним сполучником

в) наявний лише один головний член

г) три головні члени

а) Моя душа так ближчає до Бога, як людській і не снилося душі

б) Доки буде жити дух наш запорізький, доти Україна буде в світі жить

в) Гріш ціна усім банкам і депутатам, якщо просить дитина копійку на хліб

г) Ми працю любимо, що в творчість перейшла

а) Він розуміє, що ця байдужість страшніша за стогони і сльози.

б) Та Степан вже знав, що ніяка сила не поверне його у море.

в) Струмками, що рвалися з-під снігових підошов, бринів березень.

г) Артем розповідав, що ночували на острівці, верст за десять від Славгорода.

а) Я вірю в ті чари, я вірю,в ту силу бо серцем я їх почуваю

б) Хоч не рідний, син Ярема а щира дитина

в) І слухайте ж щоб дітям розказати, щоб і діти знали

г) Солодко слухати йому цю одвічну музику степу, що її ні на яких інших планетах не буде.

а) Лесі теж кортіло вибігти, погратися з дітворою, з котрою через погану погоду давно не стрічалася, або просто стати і дивитись, як кружляють у повітрі й нечутно падають на землю, на дахи будинків, на луг і річку легенькі зірчасті сніжинки.

б) Неприємно, коли п’явка впивається в жижку, чи коли гавкають на тебе чужі пси, або гуска сичить коло ніг і червоною дзюбкою скубе за штани.

в) Я люблю, щоб гріло сонце, щоб гукали скрізь громи, щоб нове життя будило рух і гомін між людьми.

г) Втомившись, вони забирались на біле каміння і лячно зазирали звідти у прірву, з якої стрімко підіймався у небо чорний привид гори і дихав синню, що не хотіла тануть на сонці.

а) Ще густіший морок виповняв глибокі чорториї, що збігали в долину схилом прибережного узгір’я

б) Якась дивовижна сила жила в тому тридцятирічному чоловікові, що був чимось схожим на Прометея

в) Юрби народу, що стояли на схилах, принишкли в нетерплячому заціпенінні.

г) Як добре знати, що тебе веде твій власний шлях – єдиний із можливих.

а) Мені чути, як коні похрумкують молодою травицею, поволеньки, вдячно ласують. – підрядне порівняльне.

б) Лише через незначні приклади можна вгадати, де цвіла та чи інша рослина. – підрядне з’ясувальне.

в) Погляд його спочиває на пшеницях, що підходять аж до посадки, смагляві, повноколосі. – підрядне означальне.

а) Щодалі доводилося все частіше звертати з колії, аби дати дорогу автомашинам

б) Якби мені черевички, то пішла б я на музики.

в) Рубка на шхуні була така маленька, що в ній разом могли спати тільки двоє.

г) Тепер його ніхто не бачив, бо він сам на сам із річкою.

а) Гнат правив у нас за старшого, бо в нього вже не тільки вуса посіялись, а й борода закучерявилася.

б) А може, просто оці чотири роки потроху зникло, наче роса на сонці, висохло палке кохання.

в) Все свідчило про те, що дід був у місті

г) Якщо бажаєш стать заможним, у праці будь непереможним.

а) Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає.

б) Сизий бузок, котрим обсаджені були стежки, переліз на їх гладеньке місце і вільно ріс собі там, де ходили людські ноги.

в) Діти не знали, скільки минуло часу відтоді, як вони полізли в підземний хід.

г) Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати, що надворі не бабине, а справжнє літо.

а) Щасливий, чудесний край, де навіть вода могла приносити людині статки!

б) Треба зараз вертатися, поки вона далеко недалеко одійшла й не забула дороги.

в) Над порогом,там, де зустрічається холодний потік з хатнім теплом, клубки білої пари.

г) Народ сам скує собі долю, аби тільки не знати.

Немовби день чекає ночі, я так побачення чекав

Рік був досить мирний, дарма що високосний

Я намагаюсь вигадати осінь, якої не було в книжках

Місяць світив, так що зорі засмутилися