Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами. Безсполучникове речення.

Плавні горіли вогняні гори наступали на них несли усьому смерть.

Чи не краще б лишити тут Остапа вона ж йому однаково нічим не годна запомогти.

Соломії робилось душно її дуже дивували навіть непокоїли ті зміни в плавнях.

Спочатку морок поліз із-поміж очеретів за ним дихнули озерця й купини білим туманом.

Вони жли так, начебто гойдалися на кониках з дитячого майданчика.

Коли заходить ніч, тоді дивоцвітом цвіте степ.

Ніхто не знає, де кого доля чекає.

На новому місці хлопці почувалися так, неначе вилізли з чорної нори на світло денне.

В важкі хвилини скорбі та недуг я тихо йшов, куди гляділи очі.

Виходить, уже не мертвий ліс, бо лебеді принесли на своїх крилах весну й життя.

Та довгий ще мені пройти судилось, щоб молодість догнати, заблукану в полях.

Часом Десна розливалася так пишно,що у воді потопали не тільки ліси й сінокоси.

Кричали по дворах горласті півні, ніби поздоровляли господарів з Новим роком.

Старий Кайдаш загадав звечора Кайдашисі та Мелашці згребти сіно.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Не може при добрі той жить, хто хоче злу й добру служить.

Скільки не дивись на море, воно ніколи не набридне.

Вже над серпнем вересень глузує, де він дня шматочок загубив.

Там, де сяють верби з-за гори, над водою гнуться явори.

Треба слову радощів додати, щоб уміло душу звеселять.

Хоч їдеш у гостину, а хліба бери в торбину.

А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

Знаємо ми, відкіль той сон.

Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали.

Гасли вікна, бо вже синій день дивився крізь намерзлі шибки до кожної хати.

Буря розчахнула стару, напівзасохлу акацію, що росла біля сіней.

П’яно чарує шелест пшениці, що преплітається з дзвониками та берізко.

Нам дивно, що ви сюди заїхали.

Східний небокрай червоно горів, неначе хтось далеко на обрії запалив велике кострище.

Але Маланка знала, до чого воно йдеться.

Як подвір’я загоготало громом, всі в залі потягнулись до вікон.

Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов.

Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

Шепочеться діброва, та вечірні пливуть небеса.

Хлопці і купалися, і дрімали, а сонце ще високо стояло.

Все спить, однак вже я не сплю.

Осінній день короткий, але сьогодні він згасав надто повільно.

Говорять, що матері сльози гарячі і тверде, міцнеє коріння проймають.

Кожен розповідав про найцікавіші бувальці, і в них вимальовувався колективний життєпис, переснований родинними турботами та вболіваннями.

Палить сонце, і весь простір завуальовано інеєм. 

Небо над степом чисте і літак, як рибина, пішов угору, крізь прозору океанну блакить.

Блискають тільки гострі, колючі згуки, і дрібно сиплеться регіт на металеву дошку, як шріт.

Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутину на лоб, на вуха, на щоки, а плечі холодила роса. 

Не знайшли чай, чи ліньки було шукати.

Якась вона добра була в той день, і її доброта проглядала чи не в кожному слові. 

Огонь пішов по жилах хлопця, і він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника.

Загадка — це чарівний світ поетичної таємниці, і в цьому світі мороз поєднаний народною фантазією з весною. 

Скинеться зрідка у воді рибина, або нічний птах залопоче у темряві крилами.

Ви побачите сонячно розтрушений на снігу ліщиновий цвіт, а під снігом почуєте зненацька якийсь схлип.

А пісок дедалі сипучіший, і мотоцикл з льоту раз у раз шугає в нього

Город копати було ще рано, але Миколка наточив рашпілем лопату, набив на граблі нового держака та й пішов згрібати під яблунями торішнє листя. 

Ще дивен дим, і хата ще казкова, і ще ніяк нічого ще не звуть. 

Вдень сонце пече немилосердно козацьке тіло, а вночі холодна вільгість пронизує до кісток.

На грядках червоно виблискують скиби, а в борознах біліє опалий цвіт.

Пахло далеким вітром, якого звечора не було. 

Іван підійшов до вже зарослого окопу: прилетів раптом до того окопу і впав на одну з квіток лахматий джміль. 

Книжна мудрість свята, її не потяти шаблею і з гармати не встрілити.

Сироватка рвонувся, але якась владна сила зупинила його, не дала схопитися на ноги. 

Ось і хата дядька Себастіяна, на ній темніє велике гніздо, зверху в ньому живуть лелеки, під низом — горобці. 

Там вогко, сіно пахне цвіллю. 

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом полину. 

Івана гукали од хати, але він того не слухав

Складні речення поділяються на сполучникові і безсполучникові.

Складне речення має дві або більше граматичні основи. 

Розрізняють три види складносурядних речень: зі сполучниками єднальними, протиставними та розділовими. 

У складносурядному реченні одна частина головна, а друга — підрядна. 

Його шкура почорніла очі запали ще глибше.

Сили покидали його життя втрачало смак.

Тепер наче щось вступило у неї навіть у будень носила шовкові хустки

Палагна цвіла й веселилась Іван сидів і сох.

Художній живопис Григора Тютюнника виникав на ґрунті народного життя звідси письменник черпав прикметні риси своїх героїв, сюжети й багатство мови.

Рослинний і тваринний світ ховав у собі багато такого цікавого, невичерпного кожен день вражав усе новими несподіванками.

А наприкінці весни підуть вечірні концерти то солов’їне подружжя навчатиме співу вже своїх малих.

Прийшла й сіла кінець стола своїми білими руками меду батькові наливала й розмовляла.

...місяць вступає у свої права.

...вітерець гуляє, тиша настає.

 ... одягаючи небо в червоні шати.

...забираючи із собою тепло.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Закрався вечір одшуміла праця.

Дощ упав на трави оживуть отави.

Світило сонце парувала земля

В основу роману покладено чимало фактичного матеріалу, але називати цю річ документом не можна.

Потім, коли висохнуть сльози, я таки втягаю солому і заходжуюсь топити.

Левко один час починав цікавитися врятованою дівчиною, але вона перший рік не ходила й не розмовляла, а лайливий інспектор кого завгодно міг віднадити від своєї хати.

Коли ми ще тільки збиралися в дорогу, до нас підбігали дівчата-студентки з гуртожитку і, посвічуючи гоструватими сяйливими очима, просили, щоб привезли маленьку ялинку для їхньої кімнати.

Лілі увійщла в роль замикається на ключ у кімнаті і перед дзеркалом влаштовує виставу сама для себе. 

Поет казав: усмішка робить обличчя гарної людини іще кращим, у добрих людей - добрий сміх.

Сонце гріло - баба розповідала казки.

Батькова квартира була, незатишна і забарложена: малі Настині руки не могли там дати лад... 

частини таких речень поєднані в одне змістове ціле за допомогою інтонації

безсполучникові речення з нерівноправними частинами подібні до складнопідрядних речень

частини таких речень нерівноправні за змістом

між частинами таких речень можуть існувати різні смислові відношення

у безсполучниковому складному реченні можна виділити головну і залежну частини.

неоднорідною підрядністю

однорідною підрядністю

послідовною підрядністю

змішаною підрядністю

Така собі, всього у ній потроху.

Свіча затріпотіла – й світло, мов голуба, пустила в лет…

А ти трошки мене обійми, і я не змерзну.

Безмірно жаль, що ніжність вже не в моді.