Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами. Безсполучникове складне речення

Коли ми ще тільки збиралися в дорогу, до нас підбігали дівчата-студентки з гуртожитку і, посвічуючи гоструватими сяйливими очима, просили, щоб привезли маленьку ялинку для їхньої кімнати.

В основу роману покладено чимало фактичного матеріалу, але називати цю річ документом не можна.

Потім, коли висохнуть сльози, я таки втягаю солому і заходжуюсь топити.

Левко один час починав цікавитися врятованою дівчиною, але вона перший рік не ходила й не розмовляла, а лайливий інспектор кого завгодно міг віднадити від своєї хати.

З того, як раптом стихло все в яру, як ближчі бійці кинули і затоптали ногами цигарки, Злотін зрозумів, що загін очолив полковник.

Він бачив, що Оксана мучиться, і знав, що вона йому в цьому ніколи не признається.

Діти не знали, скільки минуло часу відтоді, як вони полізли в підземний хід.

Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає.

Лесі теж кортіло вибігти, погратися з дітворою, з котрою через погану погоду давно не стрічалася, або просто стати і дивитись, як кружляють у повітрі й нечутно падають на землю, на дахи будинків, на луг і річку легенькі зірчасті сніжинки.

Благословен той день і час, коли прослалась килимами земля, яку сходив Тарас малими босими ногами.

Я люблю, щоб сонце гріло, щоб гукали скрізь громи, щоб нове життя будило рух і гомін між людьми.

Втомившись, вони забирались на біле каміння і лячно зазирали звідти у прірву, з якої стрімко підіймався у небо чорний привид гори і дихав синню, що не хтіла тануть на сонці.

Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати, що надворі не бабине, а справжнє літо.

Ще пам'ятаю угорі над нами ходили дикі кози табунами.

Дощ ішов цілу ніч зранку він також сіється надворі сіро.

Я пройду ти прощально поглянеш услід.

Прийшов Спас держи рукавиці про запас.

Один лиш у долоні плеще Ірод Месію вбити мислив ще дитям.

Відтворити подробиці сну не вдалося він складався із самих лише відчуттів.

Світ загалом жорстокий переможців носять на руках забуваючи переможених.

Високо в небі спалахнула зірка світло її пульсувало не повільніше биття мого серця.

Дзвенить під серцем золота стріла дзвенить сережка золота у вусі.

У друга мого в Каліфорнії свої клопоти олені об''їдають троянди.

Простугоніло смутком вечоровим хитнуло тиші синій оксамит.

Вогненна зірка в небі пролітала сичі кричали вісники біди.

Закрався вечір одшуміла праця.

Дощ упав на трави оживуть отави.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Світило сонце парувала земля.

Хочеш бути чесним зі всіма будь чесним насамперед із собою.

Усе ж є щось не до кінця ясне чи не було чиєї злої волі?

Я тільки відчув як це радісно робити комусь добро!

Я глянув на Ромку він був блідий і нещасний.

Шелестить пожовкле листя по діброві гуляють хмари сонце спить.

Благо вода поруч п'ятдесят метрів до Дніпра п'ятдесят до озера.

Реве та стогне Дніпр широкий сердитий вітер завива.

Щасливими не народжуються щасливими стають.

За вікнами вигін парував під сонцем, уже пожовтіли козельці, зеленіли кущики пасльону, пробивався спориш.

Заспівала Ніна Матвієнко - зал завмер, очікуючи дива.

Вернувся він - вже смеркло.

Ластівки летіли в тучу, голуби - до схову.

...забираючи із собою тепло.

...місяць вступає у свої права.

...вітерець гуляє, тиша настає.

... одягаючи небо в червоні шати.