Складнопідрядні речення з підрядними означальними, з`ясувальними, обставинними частинами

Ви знаєте, як пахне хліб диханням сівача, вогнем безсонних діб?

Внизу коло самої греблі, що прилягала до мосту, росли густі очерети.

Щасливий тим, що живу тобою, Вітчизно рідна – земле сподівань.

А я люблю, як в вечірній час сопілка заспіває переливна.

Є такі гірські вершини, що сягають аж під зорі.

Зорею станьмо для людей отих, яких на світі вже нема в живих.

Коли вже народився ти поетом, – за все відповідай у цім житті.

Все, що відбувається в світі природи, має свій смисл.

Під тихе рипіння морозу я казку стару пригадаю, як тихо шепочуться лози весною в подільському краю.

Туди, де образи кохані, душа окрилена летить.

Те, що було, минулося і знову не буде.

З дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

Щасливий той, хто виріс на Дніпрі, перетинав його бистрінь глибоку.

Десь високо в небі, під самими зорями, що вже меркли і гасли, погуркував літак.

Посеред ріки, де протікала бистрінь, зашипів, увігнувся і тріснув кількома сліпучими промінцями ясний лід.

Як радію за ту людину, що загублену радість знайшла.

Щасливий майстер, що з тяжкої брили прекрасну постать висікав на радість

людям.

Ми розвіяли хмари похмурі, щоб над нами сіяла блакить.

Де б у світі я не мандрував, завжди прохолодою сріблиться в пахощах густих калин і трав дзвонкова одстояна криниця.

Ти прийдеш до мене, коли мороз намалює на вікні візерунки.

Про веселку складали легенди, її наділяли дивовижними властивостями.

У скандинавських міфах веселку вважали мостом, який сполучає небо й землю.

Пройшла гроза, і ніч промчала.

Виграючи розмаїттям кольорів на блакитному небосхилі, веселка в усі часи не

давала спокою людській уяві.