Складнопідрядне речення з кількома підрядними. Тест.

А Хмари, що з’явилися потім , було послано для того, щоб підкреслити бліду, трохи вицвілу за день синяву неба і щоб розсіювати на землю вечірнє сяйво.

Б У сучасному світі вивчати мови міжнародного спілкування вкрай потрібно, тому що так особистість може досягти успіху.

В Усіх, хто живе в Україні, має об’єднувати в суспільство українська мова, котру треба знати.

Г Якби хто хотів почути голос самого вітру, то мусив би піти йому назустріч. 

А Залишу я синові у спадок батьківське терпіння і хоробрість, щоб збагнув із вдячністю нащадок, як життя плекалося і добрість.

Б Коли притомить нас дорога, нап'ємось грому молодого, як п'ють з беріз холодний сік.

В Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі.

Г Данило думає про те, що незабаром настане зима і що йому треба буде щовечора йти сторожувати худобу.

А Скажи мені, всесильна мово, з якого джерела буття тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя?

Б Повінь добрих почуттів затоплює вчителя, коли він чує, як довірливо тулиться до нього дитина

В Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу.

Г Хоч проживи сто і двісті років, Київ пізнати повністю неможливо, бо в кожного він свій, особливий, самобутній, неповторний .

А Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Б Де знаходить природа такі розмаїті барви що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?

В Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям ,так що аж темно під ним.

Г Уявімо що світ, який нас оточує — це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу, — рослини на цьому полі.

А Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю, на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

Б Проміння ламалося у хвилі, блищало, миготіло, рябіло наче хто сипонув на воду блискучими іскрами.

В Отут, серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі

Г Сонце вже котилося на захід, над полями здіймалася легка пара, у небі, як листя осики, тріпотіли крильцями жайворонки, зеленим соком пашіли трави, — у які причепурилися горбки.

А Кожен козак, що йде в степи, зав'язує собі вузлик з порохом на той випадок, коли не зможе розвести вогню.

Б Несло то гілку рододендрона, то цупкий вінок з якихось дивовижних трав та альпійських квітів, що ростуть лише там, високо в горах, де не буває й туманів.

В Увечері, коли западає сонце і надходить тінь, капає і розливається над селом лагідний дзвін.

Г Господиня говорила про льон, як вона його сіяла його, як він гарно зацвів.

А Але коли приходить бабине літо, коли у повітрі літає легеньке павутиння, коли жовте листя золотом ллє сяйво з дерев, коли ще теплий вітерець лагідно грає волоссям на голові,— ми знову маємо нагоду радіти.

Б Зупиніть чорні хмари війни, що закрили усміхнене сонце , щоб не стукало горе в віконце .

В  Уперше потрапивши у Кваси надвечір, жоден не здогадається, де закінчуються вогні хат, розкиданих на високих схилах гір, а де починаються зорі чорного карпатського неба .

В Йду в Карпатах крізь летючі хмари, де світанки сонце надпили, де на скелях пишуть мемуари блискавки, століття і орли.

А Коли лютує за вікном зимова хуга , і вітер шаленіє в танці злім, тоді мене огорне раптом туга за тим, що зветься просто — отчий дім .

Б Грецький історик Геродот, якого називають «батьком історії», зазначав у своїх записах, що скіфи прикрашали одяг вишивкою.

В Ніколи не ігноруй людину, яка більше за всіх турбується про тебе, тому що в один прекрасний день ти можеш прокинутися і зрозуміти, що втратив Місяць, рахуючи зірки.

Г Хай навіть цілковите затишшя довкіл, дим настільки чутливий, що й повітря для нього — вітер.

А Є квітки, від яких не доб’єшся запаху доки не розімнеш, не розігрієш їх у руці.

Б Сіяв батько жито, де поля зірчасті, щоб усім нам жити у добрі та щасті .

В Коли падає перший сніг, з’являються відчуття, що потрапляєш у чарівну казку.

Г Чорнобривці, що цвіли біля школи пахли на все село й нагадували , що пора повертатися до класів .