Складнопідрядне речення з підрядними способу дії й ступеня та з підрядними порівняння

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.

Серед великої тиші чулось иільки, як шелестіли листочки.

Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів.

Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу.

Люблю, коли хвилі юрбою шумують, ламаючи лід.

Стара верба од старості зомліла, забула, що сказав їй водяник.

За все, що взяв од пирога життя, платити доведеться по рахунку.

Лани зеленого збіжжя, що саме красувалося в той час, дрімали тихої ночі.

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задумливому мареві.

Ти ніяк не можеш зрозуміти, що без науки неможливий розвиток суспільства.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п*янили мою.

Міста ми бачили, де котиться узбіч хвилястий виноград.

Настав час, коли вечірній сутінок швидко западає в нічний.

І чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою ставала заграва.

Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька в воді.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Вода стояла на луках, скільки бачило око.

Як не знаєш правди кінця,то й не мудруй.

Згадайте в поспіху в невідворотності звикань, як рафаелівська Мадонна у вічі дивиться вікам!

Як без раннього світання день не піде на полях, так без першого навчання до наук закритий шлях.

Очі спостерігали, як подячно зітхає земля, звільнена від бур*янів, глибоко зорана, розпушена.

З дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

Ми держались за руки, підняли догори голови і слухали, як грають у цвіту бджоли.

Сивина блищить у чорному чубі, наче озимина взялась інеєм на осінньому полі.

Чому ж стоїш без руху ти, Коли ввесь світ співає?

Потім, коли висохнуть сльози, я таки втягаю солому і заходжуюсь топити.

Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.

Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити.