Складнопідрядні речення

Під'їхавши гості під браму, почали грюкати шаблею в цвяхи.

Вона нічого йому не сказала, тілько слізки заблищали на очах.

Петро, старого Шрама син, скочив на землю і взяв од панотця коня.

Вже й сини Шрамові підросли і допомагали батькові у походах.

Слухав його Шрам довго, а далі вийшов із-за дерева да й став навпроти Череваня.

А Василь Невольник, стоячи коло них, собі радується, похитуючи головою.

Обернувсь козак, переступаючи через поріг,— і серце в його заграло...

Слухай да на ус мотай, що сказала ворожка.

Череваниха з дочкою самі не знають, чого злякались.

А коні наче знають, чого сим шибайголовам хочеться...

Звеліла їхати швидше, щоб наздогнати своїх.

Не було ні срібла, ні золота, що тепер сіяє по Лаврі всюди.

Черевань так зрадів, що нічого й не зміг сказати на гетьманське привітання...

Кругом по гаю щебечуть солов'ї, аж луна розлягається...

Череваниха з дочкою самі не знають, чого злякались.

З усього світу злітаються вони туди, як орли на недоступну скелю...

Усі заметушились і почали тягтись туди, де бито в бубни.

Кругом по гаю щебечуть солов'ї, аж луна розлягається...

Я знаю, що він шаблею ворочає лучче, ніж язиком.

Слухай да на ус мотай, що сказала ворожка.

Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі!

Бідний козак таївсь од усіх із своїм коханням, бо всяк тільки із його насміявся.

Тим-то й боюсь, щоб вони не заподіяли тобі якої пакості.

Як засне грішне тіло, добрі душі, покинувши землю, зносяться до господа бога...

Черевань так зрадів, що нічого й не зміг сказати на гетьманське привітання...

Леся полюбила Сомка іще тоді, як він було носить її на руках і дарує їй то золоті сережки, то добре намисто.

Слухай да на ус мотай, що сказала ворожка.

Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі!

Бідний козак таївсь од усіх із своїм коханням, бо всяк тілько із його насміявся.

Василь Невольник, прокинувшись, думав, чи не цигане пораються коло коней...

Тоді Череваниха з Лесею поїхали попереду, щоб усе дома як слід спорядити.

Ніхто б не сказав, що вони ідуть у гості до веселого пана Череваня.

От же здоров'я почало брати гору, наповняло козацьке тіло, як вода колодязь...

Черевань так зрадів, що нічого й не зміг сказати на гетьманське привітання...

...Оддала б тепер Леся душу, аби оборонити од смерті козака...

Ось надійшла Сомкові чутка, що воєводи од царя прибудуть швидко до Переяслава. 

Ніхто б не сказав, що вони ідуть у гості до веселого пана Череваня.

Гнешся ти перед усякою поганню в дугу, аби тілько верховодити над іншими!

Да й згадав старий смутну пісню, що зложив божий чоловік...

А руки ж то білі, ніжнії... сіяють крізь вечірню тінь, як свіжий сніг ранком надворі.

Лагодьте лучче батьківські списи, бо буде хутко усім робота...

Зараз можна було догадатись, що в неї лежить на душі якесь тяжке, невсипуще горе.

Ще й досі є знаки, що позначили наші бурмистрове.

Зараз було видно, що се не нашого пера пташка.

Шрам по вечері сказав тілько господареві, що завтра рано на зорі поїде в Батурин...

Загладиш ти в нас сьогодні увесь сором, що наробив товариству! 

Брюховецького величали другим Хмельницьким, що іще раз стає за Вкраїну супротив її ворогів...

Отакий-то був той Брюховецький, такий-то був той гадюка, що наварив нам гіркої на довгі роки!