складнопідрядні речення

незважаючи на люті морози.

якщо купимо квитки на потяг.

бо вже скучили за рідним містом.

так що неодмінно відвідаємо Лавру.

Коли ідеш ранковим полем, то грають бризки від роси.

Ніч була довга, думалося, що ніколи вже сонце не зійде.

Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї вірний син.

День такий, що жалітися грішно на невдачі, нестачі, біду.

незважаючи на погану погоду.

щоб відвідати ботанічний сад.

тому що були вихідні дні.

через задушливі дні в Києві.

оскільки вчора була сильна хуртовина.

хоча надворі вже була рання весна.

ніби лежала товста пухова перина.

так що не можна було доїхати до міста.

бо були вони щасливими.

щоб ненадовго повернутися назад.

доки буду топтати ряст.

дарма що вони були дуже давно.

 В яру шуміли верби густим, затишно-рівним співом, і бадьоро гомоніли на горі дуби.

Як усе-таки добре, що природа відроджується, зацвітає.

На вулиці нікого не видно, але село вже проснулось

Нарешті запалили свічку, та вітер одразу її погасив.

В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає.

Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на

синьку, густо розведену в воді.

Подихав свіжий вітерець; по ставку плигали маленькі хвильки і сріблом

блищали на сонці.

Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям.

Де обрії гойдалися вітрами, осінній ранок барви розливав.

Мені ввижається, що з тих іскорок встають водограї.

 В яру шуміли верби густим, затишно-рівним співом, і бадьоро гомоніли на горі дуби.

Як усе-таки добре, що природа відроджується, зацвітає.

На вулиці нікого не видно, але село вже проснулось

Нарешті запалили свічку, та вітер одразу її погасив.