Складнопідрядні речення

Щасливий, ХТО сни має милі.

СКІЛЬКИ голів, стільки й умів.

Нещасна нація, КОТРА не вміє цінувати свої таланти.

Немає такого дерева,ЩОБ на нього птиці не сідали.

Невесело на світі жить, коли нема кого любить.

Якби мені , мамо, намисто, то пішла б я завтра на місто.

Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.

Твій дух не став приниженим і плоским, хоч слала доля чорні килими.

коли почало сходити золоте сонце.

хоч нас умовляли цього не робити.

що давно обріс цікавими легендами.

щоб сховатися від пекучого сонця.

Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами.

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла.

Мирон бережно підступав до станції, де вже потяга не було.

Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати.

І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.

Спинюсь я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

оскільки клей наносили нерівномірно.

бо створене власними руками дороге.

що аж земля навколо здригається.

як кожен з нас і планував.

На рідні землі сіячі вертають, щоб сіяти святе своє зерно.

Зроби так, щоб серце моє солов'їне забуло очей тих блакить.

Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.

Як парость виноградної лози, плекайте мову.

коли сонце заховалося за хмару.

хоч негоди прогноз не обіцяв.

так що птахи вмить розлетілися.

що аж шибки затряслися в домі.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою.

Міста ми бачили, де котиться з узбіч хвилястий виноград.

І чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою ставала заграва.

Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе.

як хвилюється в шторм море.

ніби в нашому ставку живе сом.

ніби солов'їха в гаю щебетала.

як краще готувати великодню паску.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедоньеа в воді.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Вода стояла на луках, скільки бачили око.

Чекай мене біля ставу, ... .

У тих місцях пісні, ... , ліризм посилюється.

Виглядатиму тебе, ... .

У гаю, ... , свято весни вповні.