СПР з кількома підрядними

СПР з однорідною підрядністю

СПР з неоднорідною підрядністю

СПР з послідовною підрядністю

СПР комбінованого типу (зі змішаною підрядністю)

СПР з однорідною підрядністю

СПР з неоднорідною підрядністю

СПР з послідовною підрядністю

СПР комбінованого типу (зі змішаною підрядністю)

СПР з однорідною підрядністю

СПР з неоднорідною підрядністю

СПР з послідовною підрядністю

СПР комбінованого типу (зі змішаною підрядністю)

СПР з однорідною підрядністю

СПР з неоднорідною підрядністю

СПР з послідовною підрядністю

СПР комбінованого типу (зі змішаною підрядністю)

СПР з однорідною підрядністю

СПР з неоднорідною підрядністю

СПР з послідовною підрядністю

СПР комбінованого типу (зі змішаною підрядністю)

СПР з однорідною підрядністю

СПР з неоднорідною підрядністю

СПР з послідовною підрядністю

СПР комбінованого типу (зі змішаною підрядністю)

СПР з однорідною підрядністю

СПР з неоднорідною підрядністю

СПР з послідовною підрядністю

СПР комбінованого типу (зі змішаною підрядністю)

Видно, що кума пироги пекла, бо й ворота в тісті.

Коли дрова горять, тоді й кашу вари.

Співай краще щигликом, ніж погано солов’єм.

Ідемо далі, де небо ллється в ліси.

Не варто з другом сваритися, бо доведеться миритися.

Усіх, хто живе в Україні, має об’єднувати в суспільство українська мова, котру треба знати.

Скажи мені, всесильна мово, з якого джерела буття, тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя?

Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу.

Повінь добрих почуттів затоплює вчителя, коли він чує, як довірливо тулиться до нього дитина.

Хоч проживи сто і двісті років, Київ пізнати повністю неможливо, бо в кожного він свій, особливий, самобутній, неповторний.

Покрадьки, озираючись на всі боки, вона піднялася на пагорб до вітряка, відчуваючи, як млоїть у грудях, і як нудота підкочується до горла.

Кожної ночі, коли вщухав гамір, і камера засинала, він отак лежав пластом і дивився в стелю.

Тоді він вийшов сам на яскраве сонячне світло, побачив, що сніг під ногами провалюється й подорож буде нелегка.

Олександр відчув, як болісно защеміло йому серце, і як гіркота підступила до горла.

На початку літа, коли в школі кінчилося навчання і в порожніх класах стало тихо й навіть трохи журно, пташина метушня на даху не вщухала.

Коли закипів чайник і зварилися на ріденько яйця, мати вийшла з кухні й покликала сина.

Коли людина мандрує в далеку країну, їй доводиться забувати чимало з того, до чого вона звикла і пристосовуватися до нових життєвих обставин.

Навряд чи хто й упізнав би в Карпенкові того опецькуватого хлопчака, що грався колись у мурзинському поросі і якого за невдалий зріст прозивали Кавунчиком.

Ніщо тепер не може заспокоїти серця: ні лагідна синя вечорина, що наближається до тебе, ні зітхання колосу, що сполохано сахається коліс, ні потемнілі степові байраки, ні оті ставки, де волошкова снивода купає вечірню зорю.

Очима прощання Данило поглянув на татарський брід, де горбкувата вода бавилась у піжмурки із місячним промінням, на долину, за якою імлилося болото.

У хаті Сагайдака вразила картина намальованого вітру, що росяно вихрився і вибухав у ранкових клумбах верболозів та верб, за якими ставала на диби потемніла вода.

Данило ще помітив, як веселі обличчя одразу видовжив страх, як шалено крутнулися врозтіч од нього колеса, як вгору зірвався крик.