Складнопідрядні речення з підрядними обставинними способу дії, міри й ступеня, порівняльними

Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати

Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Зроби так, щоб серце моє солов’їне забуло очей тих блакить.

Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів.

Спинюсь я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.

оскільки клей наносили нерівномірно.

хоч ніхто й не сподівався на перемогу.

як кожен з нас і планував.

Чому ж ти, доню, так не зробила, як рідна мати тебе просила?

Собака гавкає так,як його годують.

Послухайте, як дихає земля.

Стара верба од старості зомліла, забула, що сказав їй водяник.

За все, що взяв од пирога життя, платити доведеться по рахунку

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задумливому мареві.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п’янили мою.

І чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою співала заграва.

Настав час, коли вечірній сутінок швидко западає в нічний.

що аж шибки затряслися в домі.

якого ой як чекали в таку посуху.

хоч прогноз негоди не обіцяв.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька в воді.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Як не знаєш правди до кінця, то й не мудруй.

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.

наче в синьому затоні фантастичні плинуть риби.

щоб крилом своїм похмурим сонні береги укрити.

бо ясне сонечко повільно ховається за пагорби.

Поїзди розтягують тіло людства, як невмілий пекар.

Здалося, ніби й не було цих тридцяти літ.

Хати біленькі виглядають, мов діти в чистих сорочках у піжмурки собі гуляють.