Складносурядне речення

Минають дні минає літо настала осінь листя шелестить

Спати мені хочеться і сон мене не бере

Полонив чебрець всі схили стелить пахощі навкруг

Осінь лагідна і чиста заглянула в наш двір

Запрягайте коні в шори та й поїдемо доганяти літа молодії

Була я щаслива та терном поросла моя дорога до щастя

Ялинка затремтіла та упала в сніг

Коники на стерні сюрчали та марево хилилось до землі

Тільки коники сюрчать та перепер підпадьомкує

І наперед не треба ворожити і за минулим плакати не варт

Пливе над світом осінь і мокре листя падає на брук

Нове століття вже на видноколі і час створює красу

Десь коні ржуть і грають сурми

Ну хто його не знав і хто не кликав?

У полі сонце і в селі все залито сяйвом

Уже червоніють помідори і ходить осінь по землі

і піснею сповіщають про весну

а в грудях калатає

і заливаються і мріють

коли весна приходить справжня

Я чую темний гул лісний, і шепіт втомлених ялин і мідний передзвін сосни.

літеплом синього південного вечора, на токах запалюють електричні ліхтарі.

 Пройшла гроза і ніч промчала і знову день шумить кругом.

Коли кінчається довгий світловий день і гостра спека змінюється м’яким атласним літеплом синього південного вечора на токах запалюють електричні ліхтарі.

Ластівка день починає а соловей його кінчає.

Вітер сильно подув на них і найменша зірка не змогла втриматися.

 Тут і трава буйніша і верба над водою росте, свої гнучкі віти до води простягає.

Петра поставив Тарас обозним і він тут тримав лад і кожному призначав роботу.

 Довго-довго ходило сонце і цвіло надвечір'я.

Послала мати по гриби хлопчину, і в темнику він загубив стежки.

 Наосліп ходить в яблуці хробак, та не шукає виходу до світла. 

 Климко повернувся до куреня, узяв плащ-палатку і, зціпивши од напруги зуби, одірвав од неї чималий клапоть 

 Хотів пастух почути голос Бога в палаючім кущі і запалив маленький корч сухого ялівцю…

Море велике, та вода не годиться

Минулася буря – і сонце засіяло

Хутенько казка мовиться, та не так-то хутко діло робиться

Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї

 Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

 Сині роси зблискували на травах і сонце купалось на левадах.

 Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

 Розділові, єднальні, допустові

Протиставні, означальні, з'ясувальні

Протиставні, порівняльні, єднальні

Єднальні, протиставні, розділові

 Ще ходить осінь по опалім листі обтрушуючи золото ясне і дарує гарний настрій людям

  Вже ллється злива листя золотого і в синю далеч лебеді летять курличучи.

 Мабуть, осінь іде зі свого золотого весілля а сніжок молодий простелив їй пухкі килими..

 Відшелестіли лебеді і трави остання гілка глоду обліта.