Складносурядне речення

За селом шелестіли хліба і пахло полином.

Чад і сморід стояв над світом.

Там на кладці дівчата прали сорочки й час від часу весело перегукувались.

 Дунув вітер понад ставом і сліду не стало.

Билося серце і гріла кров од передчуття чогось в житті радісного, могучого.

 Батьківська хата завжди згадується, сниться, а тепло спогадів не забувається і гріє.

Слово «мама» росте разом із нами тихо, і тихо ростуть дерева.

 Може, квіти зійдуть — і настане ще й для мене весела весна.

 Спадщина Франка є багатющою, однак вона є маловивченою.

Не тільки злива мела в ту ніч, а й блискавки шмагали потріскані від спеки поля.

 Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин, або кущиться пахучий чебрець .

Не лише ми з Піратом боялись баби, а й мати остерігалась її прокльонів .

На світі вже давно ведеться, що вищий перед нижчим гнеться (Л. Глібов).

 Дерева в саду хитає вітер, жовтий лист летить до ніг мені (В. Сосюра).

Праця садівника неспокійна, але почесна і самою своєю суттю мирна (О. Гончар).

Не лише сльози проливала Леся, а й заклик був у віршах до борні (В. Гуртовенко).

на сурядні, сполучникові, безсполучникові;

 на сполучникові, безсполучникові, складнопідрядні

 на сполучникові (сурядні, підрядні) та безсполучникові;

 на підрядні, протиставні, єднальні

 протиставні

 єднальні

 мети

часові

 і випромінюють веселковий розмай.

 милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

 ранок холодить оксамитові трави.

  і, та, але, хоч, то, бо, хай, мов, й;

 або...або, то...то, хоч...хоч, не тільки...а й, не тільки...але й.

ні...ні, і, та, й, проте, зате, але, аби; чи

 щоб, і. адже, то....то. коли...

Колона машин мчить униз, і багряні гори розступаються, як живі, даючи дорогу.

Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати.

 Не рад козак журитися, так серденько ниє.

Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати.

Осінні дощі капають теплими краплями, та ніхто цього не відчуває.

 Надумалась я, та ніби мені й роботи тепер стало набагато менше.

 Дядько Миколай весело зареготався, а мені ж було не до сміху.

То сонце пече нестерпно, то дощ із драного неба ллє несамовито.

 Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутину на щоки, а плечі холодила роса. 

Якась вона добра була в той день, і її доброта проглядала чи не в кожному слові. 

Огонь пішов по жилах хлопця, і він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника. 

 Не знайшли чай, чи ліньки було шукати. 

 ускладнене

неповне

 поширене

складне