Складносурядне речення

Національна своєрідність зближує нації, а не роз'єднує їх

Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки

На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки

Хто своє носить, той чужого не просить

коли ми повернулися з екскурсії

хоча за прогнозом і обіцяли

проте клекотав сильний прибій

штиль радував матерів з дітьми

як і очікуваного декілька днів сонця

незважаючи на холод і зливу

і ці пісні сповіщають про прихід весни

так що в грудях калатає серце

і б'ють піснями в груди

коли весна приходить справжня

Ну хто не грав його і хто не слухав?

Зрідка тут пробіжить заєць або спиниться на кручі вовк

Уже червоніють помідори і ходить осінь по траві

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло

Без Слова немає обнови і часу мертвіє відлік

Знову яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив

Уночі спадали хмари куряви і затихав Путивль

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Під стріху вигнався соняшник і кручені паничі по ньому в'ються

Лиш гул від копит степом котився та хліба шелестіли

Чи біля тебе душу відморожу чи біля тебе полум'ям згорю

Тепло було й вишні цвіли рясно

Пройшла гроза і ніч промчала

Квітує жито і ячмінь колос викидає

Минуло чимало років і крила поважчали

1

2

3

4

5

Сині роси зблискували на травах і сонце купалось на левадах.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти, ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна ти випросталася для волі.

Чумацький віз тихо рипить піді мною а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

Кам’яні баби стояли на курганах і сліпо дивились у далечінь та ще високо в небі шугали орли шукаючи нової поживи.

Шаблю вибито з рук але з серця не вибито дух волі й жадання краси!

Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалось пташине життя.

То по полю б я хотів чорним вихором летіти то мавок серед лісів я б ловив на зойк трембіти.

 Безконечні стежки скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.

Безконечні стежки, скриті інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.

 Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.

Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.

Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.

1

2

3

4

5