Складносурядне речення

Скільки дозорців з нудьги полювало за лисом, а жодному не вдалося влучити. 

Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь. 

Служки носили безліч страв: тетереви, гуси, журавлі, голуби, кури; всілякі напої: вино, мед, чистий і варений з корінням, квас.

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане. 

Вони робили собі курбало у потоці, глибоке місце, і, роздягшись, бовталися в нім. (Просте речення з однорідними присудками.) 

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь. (Просте речення з однорідними присудками.) 

Пісні, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях. (Складне речення.) 

Він пострибає і, розуміється, злякається й почне плакати. (Складне речення.)

коли ми повернулися з екскурсії.

хоча за прогнозом обіцяли буйного.

як і очікуваного кілька днів сонця.

проте клекотав сильний прибій.

Удосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах.

Тут кажуть уночі горять вогні болотні чи світяться корчі зотлілі до трухи.

Зрідка тут пробіжить заєць або спиниться на кручі вовк.

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло.

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

Лиш храм збудуй а люди в нього прийдуть.

Танула сиза мла й у первісній величі сходило сонце.

Микола направив струни повів смичком і жалібна пісня розлилася по хаті.

На яру стояло чималеньке село і посеред села біліла невеличка нова церква.

Проходять покоління по землі та кожний творчий слід свій залишає.

Зустрілись двоє пізно по зимі та вже на скронях паморозь зимова.

Вдосвіта знов загули на морозі сосни, і закричали півні на горищах.

Палить сонце, і весь простір завуальовано інеєм.

Небо над степом чисте і літак, як рибина, пішов угору, крізь прозору океанну блакить.

Гості і січова старшина посідали на почесних місцях і розпочався екзамен.

Чимось зарадиш людині і на душі весь день легко.

Озвався постріл над рікою і на коня схиливсь козак.

Квітує жито і ячмінь колос викидає.

Давно закінчилася злива і хмари розійшлися.

1

4

2

5

3

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти, ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна ти випросталася для волі.

Срібно-холодні роси слалися і дикі кози, стрункі й полохливі, виходили пастись на поляну.

Над річкою прошелестіла гайвороняча зграя і знову стало чути густе комарине гудіння.

Яблука, налляті холодним соком, світяться і їх видно здалеку.

Прозорий струмок перетинав стежку і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини.

Жде спрагла земля плодотворної зливи і вітер над нею гуляє бурхливий (І. Франко).

Грає сонце в горщиках і весело виблискують гори гончарського добра (М. Хвильовий).

На галявину зрідка навідуються зграї птахів або інколи загляне лисиця (Остап Вишня).

Улітку в містечку збирали вишні, сливи, яблука і тоді пахло на базарах забутою старовиною (М. Хвильовий).