складносурядне речення

Усіх, хто живе в Україні, має об’єднувати в суспільство українська мова, котру треба знати (Б. Олійник).

 Скажи мені, всесильна мово, з якого джерела буття тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя? (С. Марченко).

 Повінь добрих почуттів затоплює вчителя, коли він чує, як довірливо тулиться до нього дитина (М. Стельмах).

Хоч проживи сто і двісті років, Київ пізнати повністю неможливо, бо в кожного він свій, особливий, самобутній, неповторний (П. Загребельний).

Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу (М. Стельмах).

 [ ], (яка ), і (яка ).

 [ ], (яка ) і (яку ).

 [ ], [ ], і [ ].

Здавалось морські буруни застигли саме в ту мить, коли буря підняла їх з дня щоб кинуть на землю та заллять світ 

 Приємно, коли позіхає дід і коли дзвонять до вечерні літом.

Дід Захарко був коваль, хоч я ніколи не бачив аби він щось кував

 Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег (М.Коцюбинський).

Тільки арештант, тільки той, хто має надлюдське терпіння і надзвичайну волю, може проробити таку роботу (Іван Багряний).

Я розпадаюся тоді в чуття і не можу опертися настроєві сумному, мов креповий флер, якого позбутися мені не так легко (О.Кобилянська).

 Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало (О.Довженко).

 [...], [...], (...), (...), (...)

[...], [...], (...), (...)

 (...), [...], (...), (...)

 [...], (...), (...), (...)

часу

з'ясувальна

допусту

наслідку

Докласти треба руки мозолясті, щоб красувався вбогий переліг, нечувано багатим урожаєм.

Коли до річки Орелі ще траплялись де-не-де села, то за річкою вже був голий степ.

Я воскрес щоб із вами жити під шаленством весняних злив.

Данило постукав у віконце щоб мати одчинила йому двері, прислухався до її ходи.

Приїжджайте частіше додому, бо не вічні ні батько, ні мати

Скільки є мудреців, та найвища завжди мудрість мами.

Я виростав серед пісень, які співала тихо мати.

Маючи друзів, вважай, що ти володієш скарбом.