Складносурядне речення

1)   Баркас підскакував на місці, хлюпав, як риба і не міг пристати до берега.

2)    Синя хвиля скипала молоком біля їх ніг  а відтак танула і шипіла на піску, тікаючи в море.

3)    Човен бився на хвилі і рвався з котвиці, як пес із ланцюга  а Алі все бігав од човна на берег і назад.

4)     В одчинені вікна й двері на довгу, з колонками, веранду так і перлась ясна блакить моря, в нескінченність продовжена блакитним небом.

  1) Вони уперто дерлись на гори, подавшись тулубом трохи вперед, погойдуючись злегка на вигнутих дугою татарських ногах  або обминали вузькі й чорні провалля, черкаючись плечем об гострий бік скелі та ставлячи на край безодні ноги з певністю гірських мулів.

2)Сивовусий грек та молодий наймит-дангалак, стрункий і довгоногий, вибивались із сил, налягаючи на весла  однак їм не вдавалося розігнати човен на береговий пісок.

3)Часом Алі пропускав зручний мент і тоді хапався за бік баркаса  і піднімався разом з ним догори, мов краб, приліплений до кораблевого облавка.

4) Синя хвиля скипала молоком біля їх ніг а відтак танула і шипіла на піску, тікаючи в море.

1)Під човном клекотіло, кипіло, шумувало, а він підскакував і плигав, немов нісся кудись на білогривих звірах. 

2) Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали на веранді.

3)Степан стояв коло поруччя на палубі, мимоволі пірнаючи очима в ту далечінь, і мірні удари лопастей пароплавного колеса, глухі капітанові слова коло рупора відбирали снагу в його думок.

4)Вода при березі починала каламутитись і жовкнути і разом з піском хвиля викидала зо дна моря на берег каміння і, тікаючи назад, волокла їх по дну з таким гуркотом, наче там щось велике скреготало зубами й гарчало.

1)За цей день на пароплаві він встиг розтлумачити їй багацько темних сторінок соціальних наук і вона зачаровано слухала його принадний голос.

2)Тільки запахи душать груди та тріпочеться оддаль глухе калатало, немов перебої серця незримого велетня… 

3)Пароплав протяжно крикнув перед розведеним понтонним мостом і цей пронизливий гук озвався в Степановому серці болісною луною.

4)Залежно від погоди смужечка вужчала або ширшала і темна лінія обрію або ж наближалася до верхньої перекладини рами, або ж віддалялася, ще більше підкреслюючи чорноту й дикість заліза, його міцність і твердість.

1)А там бряжчать залізні цепи і люто ґвалтують собаки.

2)Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах і скаче на них довга кудлата вовна.

3)В печі тріщав вогонь та сичав борщ.

4) Тільки цвіркун цвіркоче в житі та інколи запідпадьомкає перепелиця.

1)Найменший шелест або стук  і моє серце падає і завмирає.

2)Він причинив двері і ще хвилину було чути здалеку дзенькіт його ключів.

3)І все було таке здорове, ціле, безжурне  і все співало хвалу безлюддю...

4)Сонце починало пекти і кам'яниста доріжка мулила ноги.

1)Десь там, біля тих гір, чув од людей Климко, було велике місто Слов'янськ, а поміж горами, просто на землі, лежала брилами сіль.

2)Увечері дядько Кирило, чистий, виголений і ясний, знову йшов на станцію зі своєю скринькою в руці, і Климко проводжав його аж до паровоза.

3)Його кидали на п р о р и в и , як танковий корпус на фронті, і він швидко з тими проривами впорувався — не кмітливістю чи сумлінням, а чавунною вдачею своєю. 

4)Замішував круто глину, кидав добрий вальок на дерев'яний вичовганий круг, перед тим розкрутивши його , обережно наближав до шматка глини свої широкі долоні і глина тяглася вгору, вивищувалася, оживала, з веселою покірливістю йшла за долонями.

1) Одна хвилинка темного горя  і вмить усміхнулось направо.

2) Очі заплющила, голову вбік, взяла разом ногами  і без пам'яті мчиться наосліп.

3) За хвилину заторохтіли колеса і Замфір, ледве здержуючи гарячі коні, заїхав під хату новим, на залізних осях, мальованим возом — каруцою.

4)Маріора сіла  і коні, зігнувши від натягнених віжок шиї, помчались вулицею, збиваючи цілу хмару куряви.