Складносурядне речення. Розділові знаки в складносурядному реченні.

Я скрізь і завжди стрічаю людину.

Ліва рука від незвичайної ваги зомліла, і Харитя не могла її зігнути.

Поїзд летів, повний людського гаму.

Може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почуває, в «ніщо». .

Знову яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив.

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта.

Вночі спадали хмари куряви і затихав Путивль.

То сонечко пече то вітер його пхає.

Складні речення поділяються на сполучникові і безсполучникові. 

У складносурядному реченні одна частина головна, а друга — підрядна.

Складне речення має дві або більше граматичні основи. 

Солона прохолода принаджувала гостей і вони замовивши собі каву тислись до вікон або сідали  на веранді.

Мить і риба зникла в роті найпроворнішого пташеняти.

Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

Трава із вітром гомонить а річка з берегами.

Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав… 

Ущухнуло море, і хвилі вляглися.

Осінній вітер в лузі свище, вербу хитаючи тонку - а я схиляюся ще нижче себе побачити в струмку

Ні шелесне лист, ані ворухнеться травинка.

обличчя його скаменіло

коли обличчя його скаменіло

бо обличчя його скаменіло

 і обличчя його скаменіло.

Я йду за ними і мені видно легке гойдання всіх трьох крислатих хребтів м’яких вовнистих…

 Тільки невсипуще море бурхає десь здалеку та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Ліва рука від незвичайної ваги зомліла і Харитя не могла її зігнути.

Чужих два слова в пісні буде - і пісня вся тоді чужа

Найменший шелест або стук — і моє серце падає і завмирає.

Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною.

Згорнула тиша крила на зорі, і ранок вже перебирає струни.

Іще очі не дрімали, а вже сходить сонце.

Хто з любов`ю не знається, той горя не знає

Ой візьму я кріселечко, сяду край віконця, іще очі не дрімали, а вже сходить сонце.

А я, молода дівчина, горя зазнала, вечероньки не доїла, нічки не доспала.

Мовчазний ліс поволі підводив угору чорну чашу назустріч темно-синій і тільки на заході їх розділяла вузька смуга червоного золота (М.Стельмах).

Ще трохи і зблідне небосхил на сході (Л.Смілянський).

Остап сів у човен і Соломія одипхнулась од берега (М.Коцюбинський).

Навкруги мене колоситься пшениця і мак червоніє (Марко Вовчок).

кома

кома з крапкою

тире

кому

тире

крапку з комою

Перед наметом догоряла ватра (?) і козаки сиділи на землі.

Осінь сумна (?) та весело жити.

Світло в хаті уже погасло (?) і весь хутір поринув у густу темряву ночі.

У саду поспіли ягоди й наливались ароматні яблука (Леся Українка).

Раптом зброя заблищала і військо гукнуло хором: "Ми готові йти до бою!" (Леся Українка).

Червонобоким яблуком достиглим скотився день і ніч повільним помахом руки широкі тіні чорним пише (із творів М. Рильського).

Капітан натиснув якусь кнопку на пульті і двері перед Олесем безшумно розчинилися (В.Владко).

Наче зачарований велетень, стояв ліс.

Скоро проліски з-під снігу глянуть синіми очима

і повіє теплий вітер над розкованим Дніпром.

По однім боці хвилювалося жито, по другім — жовтіла глиняна круча.

На темно-синьому небі загорілися й замиготіли яскраві зірки, неначе перлини у морі.

Мабуть, так ми і вчинимо і це буде дуже правильно.

Машину повело і ми згубили шлях.

Сергій знає, що йому робити і як поводитися будь-де.