Складне речення. Складносурядне речення.

багато розділових знаків;  

дві і більше граматичних основ;   

другорядні члени речення.

два і більше присудка

Стара похилена черемха заздро поглядала на молоду вишню.

Шумить і хвилюється Київ, і сонце сміється з висот.

Сонце обливало землю рожевим світлом і ніжно цілувало її своїми іскорками.

Шумить, хвилюється і гуде велике місто звуками, притаманними тільки йому

Україно, прихилюся я до тебе, Помолюся за твоє безкрайнє небо (О. Ткач).

Чужі приходять в час твоїх щедрот, А я прийшла у час твойого смутку (Л. Костенко).

В обіймах вітру, в морі сонця і тепла, В саду любові я ромашкою цвіла (О. Довгоп’ят).

Його душа у слово перейшла, Поставши в працьовитій непокорі (Д. Павличко).

Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість (Ю. Шовкопляс).

І давно у нашій хаті Встали тато, встали мати, Встав Іванко-молодець (М. Стельмах).

На заході втомлене червоне сонце ховається за море і цілує останнім поцілунком хвилі (Б. Грінченко)

У траві біліють ромашки та синіють зозулині черевички.

Від Батьківщини - клич, і звага, і рання сила, й доля пізня.

Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече.

Між землею і небом лунала якась могутня і воднораз на диво спокійна мелодія.

Цілий божий день бродили дівчата по полях та луках, збирали сокирки, васильки, рожу, волошки, петрові батоги й на обніжках наривали пахучого чебрецю.

1

2

3

4

Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом.

І потечуть веселі ріки, а озера кругом гаями поростуть, веселим птаством оживуть.

А літо йде полями і гаями, і вітер виє, і цвіте блакить.

Припинення діяльності завжди веде за собою кволість, а за кволістю приходить стареча неміч.

на сурядні, сполучникові, безсполучникові;

на сполучникові, безсполучникові, складнопідрядні

на сполучникові (сурядні, підрядні) та безсполучникові;

на підрядні, протиставні, єднальні

Розділові, єднальні, допустові

Протиставні, порівняльні

Протиставні, означальні, з'ясувальні

 Єднальні, протиставні, розділові

 та, й, і, а

і, й, та ( в значенні І), ні...ні, ані...ані

 або, чи, то...то

а, але, що, проте

 а, що, проте, та, і

 або, чи, а, і, та

проте, чи, ні, однак, але

  а, але, зате, проте, однак

Осінні дощі капають теплими краплями, та ніхто цього не відчуває.

Надумалась я, та ніби мені й роботи тепер стало набагато менше.

Дядько Миколай весело зареготався, а мені ж було не до сміху.

То сонце пече нестерпно, то дощ із драного неба ллє несамовито.

Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутину на щоки, а плечі холодила роса. 

Якась вона добра була в той день, і її доброта проглядала чи не в кожному слові. 

Огонь пішов по жилах хлопця, і він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника. 

Не знайшли чай, чи ліньки було шукати. 

Дощ пройш і Київ зеленіє. Все зраділо і день зрадів

О котрій годині прибуде поїзд і хто його зустріне? Було затишно і пахло смолою

Все зраділо стрічаючи день і день зрадів розцвітаючи, ясний, теплий, погожий. Сиплеться сніг і сяє небо.

Все зраділо і день зрадів. Хай навколо вирує життя і утвердиться мир на землі.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі; і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі - і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну

Було тихо і лише вітер шепотів

Зесь спереду гукнув паровоз і почулася пісня 

Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало 

Ще мить тому він був погноблений а тепер йому виділись безмежні перспективи 

Це речення просте

Це речення просте ускладнене

Обидві частини речення спонукальні

Обидві частини речення питальні.

Різьбярську школу тринадцятирічний Мікеланджело розпочав у майстерні відомого живописця Доменіко Гірландайо, та подальше його навчання проходило при дворі правителя Флоренції Лоренцо Медічі.

Срнце світить та не гріє

Славилися на київських землях гончарі, та постійно вдосконалювалися такі найдавніші ремесла, як чоботарство, шевство, кравецтво.

Погода до вечора зіпсувалася, та студенти-фотографи пішли до озера

Одна хвилинка темного горя і вмить усміхнулось направо, усміхнулось наліво — і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба

Одна хвилинка темного горя , і вмить усміхнулось направо, усміхнулось наліво — і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба

Одна хвилинка темного горя і вмить усміхнулось направо, усміхнулось наліво і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба

Одна хвилинка темного горя — і вмить усміхнулось направо, усміхнулось наліво — і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба

Тіло його заніміло від лежання на голому дереві, але він не зважав на ту млость і з острахом протирав очі 

Ще мить тому він був погноблений, а тепер йому виділись безмежні перспективи. 

Тіло його заніміло від лежання на голому дереві але він не зважав на ту млость і з острахом протирав очі 

Чи то солов’ї щебетали, чи капали роси з туманів, чи трави співали квіткам?

Дунув вітер понад ставом і сліду не стало

У кожного чоло життя і жаль порили і в оці кожного горить любові жар

Місяць зійшов над морем і скелі ближчими стали

В очереті кахкала дика качка і сплескувала велика риба

Море велике, та вода не годиться

Минулася буря – і сонце засіяло

Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї

Хутенько казка мовиться, та не так-то хутко діло робиться

Іще одна мить - і дальній поїзд прошумить.

Володимирську гірку хтось наче оббризкав фарбами - і золотистими, і коричневими, і бурими.

Не вони судили - він судив

З усього роду зосталися я та рідний брат батька - мій дядько

Горобці зірвалися при моєму наближенні з копиці сіна, та ще неподалік застрекотала сорока.

Змовкли старшини, і зникли всі справи поточні.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутину на лоб, на вуха, на щоки, а плечі холодила роса.