Складне речення. Складносурядне речення.

багато розділових знаків;  

дві і більше граматичних основ;   

другорядні члени речення.

два і більше присудка

Стара похилена черемха заздро поглядала на молоду вишню.

Шумить і хвилюється Київ, і сонце сміється з висот.

Сонце обливало землю рожевим світлом і ніжно цілувало її своїми іскорками.

Шумить, хвилюється і гуде велике місто звуками, притаманними тільки йому

Україно, прихилюся я до тебе, Помолюся за твоє безкрайнє небо (О. Ткач).

Чужі приходять в час твоїх щедрот, А я прийшла у час твойого смутку (Л. Костенко).

В обіймах вітру, в морі сонця і тепла, В саду любові я ромашкою цвіла (О. Довгоп’ят).

Його душа у слово перейшла, Поставши в працьовитій непокорі (Д. Павличко).

Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість (Ю. Шовкопляс).

І давно у нашій хаті Встали тато, встали мати, Встав Іванко-молодець (М. Стельмах).

На заході втомлене червоне сонце ховається за море і цілує останнім поцілунком хвилі (Б. Грінченко)

У траві біліють ромашки та синіють зозулині черевички.

Від Батьківщини - клич, і звага, і рання сила, й доля пізня.

Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече.

Між землею і небом лунала якась могутня і воднораз на диво спокійна мелодія.

Цілий божий день бродили дівчата по полях та луках, збирали сокирки, васильки, рожу, волошки, петрові батоги й на обніжках наривали пахучого чебрецю.

1

2

3

4

Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом.

І потечуть веселі ріки, а озера кругом гаями поростуть, веселим птаством оживуть.

А літо йде полями і гаями, і вітер виє, і цвіте блакить.

Припинення діяльності завжди веде за собою кволість, а за кволістю приходить стареча неміч.

на сурядні, сполучникові, безсполучникові;

на сполучникові, безсполучникові, складнопідрядні

на сполучникові (сурядні, підрядні) та безсполучникові;

на підрядні, протиставні, єднальні

 та, й, і, а

і, й, та ( в значенні І), ні...ні, ані...ані

 або, чи, то...то

а, але, що, проте

 а, що, проте, та, і

 або, чи, а, і, та

проте, чи, ні, однак, але

  а, але, зате, проте, однак

Осінні дощі капають теплими краплями, та ніхто цього не відчуває.

Надумалась я, та ніби мені й роботи тепер стало набагато менше.

Дядько Миколай весело зареготався, а мені ж було не до сміху.

То сонце пече нестерпно, то дощ із драного неба ллє несамовито.

Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутину на щоки, а плечі холодила роса. 

Якась вона добра була в той день, і її доброта проглядала чи не в кожному слові. 

Огонь пішов по жилах хлопця, і він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника. 

Не знайшли чай, чи ліньки було шукати.