Складносурядне та складнопідрядне речення . Контрольна робота

наявність однорідних членів

наявність другорядних членів

наявність граматичної основи

дві або більше граматичні основи

Пісня та мила, пісня та люба, все про кохання, все про любов.

Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.

Як ми любились та й розійшлися, тепер навіки зійшлися знов.

Ой очі, очі, очі дівочі, темні, як нічка, ясні, як день!

Ой візьму я кріселечко, сяду край віконця, іще очі не дрімали, а вже сходить сонце.

А я, молода дівчина, та й горя зазнала, вечероньки не доїла, нічки не доспала.

Хто з любов`ю не знається, той горя не знає.

Іще очі не дрімали,а вже сходить сонце.

розриваючись громами і метаючи блискавки в усі куточки неба

і напувала спраглу землю, стомлену спекою

що аж лячно було глянути в вікно

і блискавки шмагали потріскані від спеки поля

[ ], але [ ].

[ ], [ ], і [ ]

[ ], [ ], і [ ],і [ ]

[], і [].

Нехай ще раз послухаю, як те море грає.

Защебетав соловейко- пішла луна гаєм.

Настане час - і піде все в архів.

коли ми повернулися з екскурсії.

як і очікуваного декілька днів сонця

проте клекотав сильний прибій

Гасне заграва – і багряний відблиск на снігу згасає.

Природа, позбавлена тепла і сонця, готувалася до зимового спочинку.

Скрізь снігові замети, а на деревах де-не-де рум’яні яблука пломеніють.

Пустка була навколо, і все було незнайоме.

Одцвітає сонях за селом, а гречки іще не квітували.

Уся земля мов оживає, коли над нею сонце сходить.

Гроза пройшла, зітхнули трави, квітки голівки підняли.

День згаса за обрієм, ліг туман долиною ,і зоря у небі скоро спалахне.

Ще й до жнив не дожив, ані жита не жав.

Земля висохла так, що під ногами дзвеніла.

Сонечко зайшло, і надворі почало вже темніти

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила

Чому ж стоїш без руху ти , коли ввесь світ співає?

Не злякать вам нікого, холодні сніги, бо розтопить вас сонце блискуче...

Благословен той день і час, коли послалась килимами земля, яку сходив Тарас малими босими ногами

Раптом виявилось, що Павка великий винахідник-конструктор.

Тигрицею, яку печуть тавром, ревла земля під кінським копитом.

Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла

Він повернувся додому тоді, коли все скінчилося.

як хвилюється в шторм море.

ніби в нашому ставку живе сом.

ніби солов’їха в гаю щебетала.

як краще готувати великодню паску.

коли сонце заховалося за хмару.

хоч негоди прогноз не обіцяв.

так що птахи вмить розлетілися.

що аж шибки затряс лися в домі.

оскільки клей наносили нерівномірно.

що аж земля навколо здригається.

як кожен з нас і планував.

бо створене власними руками дороге.

коли настане слушна мить.

якщо наполягатимуть друзі.

як велить чисте сумління.

про що мовчить більшість.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла.

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спилила.

Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина

І грає арфа, мов у сні, про щось солодке і болюче.

Зорі мигтіли, як перед дощем.

Чоловік глянув, немов вовк, і попрямував далі.

І дивиться , неначе з-під землі, з-під брів камінна баба попловецька.

Вежа як свіча.

Власники замку жили як сир у маслі.

Гаснуть вогні у місті, ніби в безодню моря падають зорі янтарні.