Складносурядні і складнопідрядні речення

Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах Дніпра.

Я для тебе, Вкраїно, віддам своє серце і душу.

Утікала в далечінь дорога, а з-за лісу насувалась тиша.

Земля цвіте і росами зоріє.

 Достигла нива колосиста, і зріють яблука в саду.

То сонце вигляне, то знову туча, і блискавка, і дощ.

Сорочка біленька, але душа чорненька.

На столі з-під рушника виглядає житній хліб, а поруч темніє пучок польових квітів.

Тільки вчора було ще влітку, а сьогодні уже восени.

Туман уже піднявся – і небо стало сірим.

Минає день, і світ згасає, і найсвітліший промінь згас.

То пронесеться над болотом чайка, то промайне бистрий чибіс. 

Приїжджайте частіше додому, бо не вічні ні батько, ні мати

Скільки є мудреців, та найвища завжди мудрість мами.

Я виростав серед пісень, які співала тихо мати.

Маючи друзів, вважай, що ти володієш скарбом.

Мене ліси здоров’ям напували, коли ходив у їхній гущині.

І всі ми вірили, що своїми руками розіб’ємо скалу, роздробимо граніт…

Чим вище дерево, тим корінь глибше.

Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля.

Коли вже народився ти поетом, за все відповідай у цім житті.

На морі ставало темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара.

Щасливий, непереможний той народ, що породжує своїх захисників і оборонців.

Даю тобі цей меч, дарма що ти не сильна.

Куди голова задумала, туди й ноги несуть.

Я побачив знов дорогу і ступив на неї сміло, щоб іти із часом в ногу.

Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці.

І рости, і діяти нам треба так, щоб аж гриміло з краю в край.

Як в нації вождя нема, тоді вожді її - поети.

Вночі йти гірською стежкою було небезпечно, так що туристи вирішили зупинитися.

Добре тому жить, чия душа і дума добро навчилися любить.