словосполучення. речення . просте двоскладне речення

Любов — це приторк ледве чутний.

Життя — це божевільне ралі.

Світ — не тільки ти.

Жити — це значить не тільки брати, а й давати.

Іду в поля.

Кричить гілля.

З облич спадають маски.

Зі всього світить суть усіх речей.

Хтось необережно збив на городі картопляний цвіт .

Так ніхто не кохав.

Кожен з нас любов свою зберіг від зради, від зневаги і від стужі.

Кожен буває великим бодай раз за життя.

Вечір був зоряний, пісенний.

Дощова хмара висовує  з-за гори своє верхів'я.

 Небо ставало сірим .

Повітря ставало по-материнськи сухим та лагідним.

Довгий літній день наближався до вечора.

Холодна осінь оповила землю сивими туманами.

Сонце висіло між верхівок тополь.

Чарівниця-осінь починає розвішувати на гілках золоті ду­кати чарівного листя.

Зелені поля починають палати жовто-зеленим вогнем.

Земля не може жити без сонця.

Під осіннім холодним небом табір здавався великим кладовищем.

Довго я не хотіла коритись весні.

Щодня себе перемагаю, від суєти застерігаю.

Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять.

Душа належить людству і епохам.

Покремсали життя моє на частки.

Ми розминались в часі і у просторі .

Я ніскільки не соромлюся назвати осінь найулюбленішою мені добою.

Осінь чарує мене своїми смутками .

Ніхто  не міряв серця глибочінь.

Усі ми виносимо з країни дитинства романтичні спогади.

Більшість людей пише листи майже автоматично.

Старенька розповідала мені про зведення церкви у селі.

З приємністю згадується дитинство.

Погляд у матусі ніжний, лагідний.                 

Терпіння ключ від заповітної мрії.

Яка щедра й неповторна рідна земля!           

Для дурнів закон не писаний.

Тепле повітря навкруги було напоєне пахощами степових квітів.

А день почав зростати.

Я зобов'язаний допомогти старому.

Великий, довгий шлях зуміли ми пройти.

На четвертий день випав дощ.

 Недалеко перед вами стоїть валка у вісім возів.

Старий озирнувся на чотири боки .

Минуло чотири хвилини .

підмет та іменник

підмет та присудок

присудок та дієслово

іменник

іменник та займенник

іменник та дієслово

А Окличні;

Б розповідні;

В неокличні.

А Означення;

Б додаток;

В присудок.

А Сонце вже ховалось за гори.

Б Узгір’я хмариною спускалось в море

В Повіяв ранковий вітер.

А Шумить, не стихає бурхливе море.

Б Мерехтить роса навколо на зеленій мураві.

В Вітер пісню співає стоголосо.

А Утихло кругом;

Б співають півні;

В стоїть над водою

А Спонукальні;

Б розповідні;

В окличні.

А Підмет;

Б обставина;

В присудок.

А Летять у далекому вирії гуси.

Б Кожна травичка на своєму корені росте.

В Вишиває осінь золоті квітки.

А Задумалось глибоко поле.

Б А ми ту червону калину підіймемо.

В Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає.

А Нарешті настали канікули!

Б Коли ти прийдеш?

В Усміхнися всім навколо.

А За новим столом;

Б квіти рожеві;

В мрій завжди.

А Настя схопилася, виходити в сад, зелені яри.;

Б Довго й ритмічно, до палацу, дівчина відчувала.;

В Тече річка, зважити на вагах, заговорить і втече

.; Г Плакала й співала, із землі, брати участь

На голові ходити, скласти зуби на полицю, язик розв'язати.

Подивитись ясно, кров козацька, надавати книшів.

П'ятами накивати, топтати ряст, учитися в школі.

Палицею кинути, розійтися по домівках, творці історії.

Вік живи, вік учись;

Виготовляли дідуха з першого зажинкового снопа;

Кільканадцять пучків ув'язували в пишний вінок

Запас крилатих слів української мови поповнювався не лише через запозичення;

Означення.;

Додаток.

Обставина

Підмет.

В Україні ковальський промисел існував аж до XX ст.;

Кузня розташовувалась, як правило, на околиці села .;

Князь Ігор кілька разів ходив на Царгород;

До ковалів здавна ставилися з великою повагою