Способи передачі чужого мовлення

Письменник заговорив з болем про вкрадене від нас милосердя. 

Не говори печальними очима те, що бояться вимовить слова. 

А весна говорила Послухай мене! Все кориться міцній моїй владі. 

Кажуть, тільки у горі, у печалі, у тузі пізнаються хороші безкорисливі друзі. 

Наді мною небо таке синє, таке ласкаве, а за вербами причаїлась дрімота і шепоче Засни собі, засни собі

Ось і принесли нам лебеді на крилах життя говорить до мене і до землі мій дід Дем’ян

А де ж батько? запитав Дмитро, торкаючись рукою дитячої голівки.

Вставай, вставай, дитино, виважує мати зі сну. Вже вікна посивіло, вже прокидається сонце.

Ні, не клич мене, весно, казала я їй, не чаруй і не ваб надаремне.

Пам’ятаю, казала моя мати Цей світ – як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде.

Я казав йому, що українські рівнини відрізняються від мексиканських лише тим, що в Мексиці ростуть кактуси, а в нас – верба.

Не можна, кажуть, помолодшати, а подобрішати завжди можна.

„День завтра буде як золото” : дивиться на зорі дідусь і йде зі мною до воріт.

„Подай драбину!”- пошепки в темряві озвався пічник.

Чується немолодий голос хазяйки : „Та двері, двері зачиняйте!”

„Це ти, Андрію?”- запитала з кімнати мати.

На мою думку, делікатність має сенс до певної межі: далі вона стає слабохарактерністю.

По-моєму, кожна людина мусить хоч раз сягнути свого зеніту.

І найвища, по-моєму, краса – це краса вірності чув, підходячи, Петро голос Довженка.

Мабуть, кожна людина сама повинна шукати найкоротшу дорогу до істини.

„Яке то щастя дано людині заговорив знову Сергій Отакий світ!

Ніщо так не красить людину, як натхнення подумала Ярослава

Як чудово загриміло всміхаючись, співуче говорила Шура.

Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найлегше сказала Лукія.

Трава у полі, як кажуть, аж шумить, лізучи з землі.

Як кажуть, жартувала баба з колесом, та у спицях застрягла.

Тихіше їдьте, то встигнете порадила бабуня, коли ми вже сідали в машину.

Чи давно чоловік мені радив, щоб я бив лихом об землю.

” Мати казала їм”: Не вгадаєш, хто між вами й старший.

„Здоров був, любий”, - жінка говорила.

А голос бринить лагідною луною -„ Я тут, я завжди тут, я все з тобою!”

„Я не скажу: хвилино, спинись!”

Я думала:” Весна для всіх настала. Дарунки всім несе вона, ясна”.

Тихо думка шепоче: „Не вір тій весні!”

Він мовив: „Добре бути молодим у теплі дні збирання винограду”

Аналізуючи творчість Лесі Українки, М.Рильський писав, що вона „ почала ліричними поезіями, і ліричної струни не занедбала до кінця віку”

Старший брат каже, що ходім додому.

Світ живе не так, як собі мудрує на самоті душа поета.

Дівчина прошепотіла, що ніхто не розгадає її таємниць.

За вербами причаїлась дрімота і шепоче, що засни собі.

Син спитав мене про те, що таке трава.

Місяць ясний говорить, що не спи.

Раптом почувся міцний голос про те, де ти, Катю.

Бабуся сказала а у нас нові сусіди.

„Не бійся, не бійся!”- підбадьорював Шурика дід Грицько.

„Чудовий Дніпро!”- скаже всякий, хто гляне.

Олеся Шепотіла, нахиляючись до мене:” а знаєш, як ми могли б з тобою жити?”

„Розцвітає людина в щасті, а не в журбі, в світлі, а не в темряві”, - писав у щоденнику О.Довженко.

Раптом Діна глибоко зітхає: „А я через тиждень додому їду”

„Що, болить?” – мене питали.

„Кравчина тихо каже: Все бачу, Катерино”

Засміявсь на теє лицар: „Дивну байку правиш, друже”.

Ет байдуже озвалася матуся то був не день, то сполох був, та й годі.

А ясень їй киває в верховітті Найкраща в світі!

Це і все. Я йду помститися, Олесю сказала Христя

Драбиною її плещи, та добре! кричала Кайдашиха Нехай не збирає яєць на нашому горищі!

Он бачиш там питає дика рожа Чи я хороша?

Що ж іди Іванку покірно обізвалася Марічка і прошепотіла Така нам доля судилася.

Майстро десь зірвався сказав Оверко Половець та оглянув степ.

Одчини перше ворота озвався Шрам а потім біжи собі куди хоч.

"Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби" - не втримався Федір.

"Гриміла наша мінометна та гриміти буде!", - запевнили товариші Васю на прощання.

Прилетіла ластівочка, стала щебетати, господаря викликати:" Вийди, вийди, господарю, подивися на кешару".

"О Лавріне, ти переміг мене, - сказав схвильовано Крауз: - Я хотів просити тебе про дочку".

Подивився на чисту поверхню снігу, а тоді написав великими літерами Судив і присуд виконав я Григорій Многогрішний

Ти Михайле какжу хоч би разочок на неї глянув Бач як вона до тебе світиться.

Цирк перепитав Оверко Рід наш великий; крім нас двох ще троє братів є

Нема Січі; очерети у Дніпра питають Де-то наші діти ділись де вони гуляють

Ніщо так не пахне, як наш степ каже Горпищенко, приїжджаючи до батька у відпустку.

„Іди, - кажу у голосніше.- До побачення!”

Син запитав мене, що таке трава.

Дідусь дивиться на зорі, що день буде, як золото.

Шевченкове "...треба миром, громадою обух сталить..." стало афоризмом.

"Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову", - так визначає роль мови в житті нації Л.Костенко.

І.Франко назвав І.Нечуя-Левицького: "усеобіймаючим оком Правобережної України"

Є.Маланюк у сонеті "Шевченко" порівнює Кобзаря з його ж літературним героєм:

Гонта, що синів свяченим ріже,

У досвітніх загравах - степи

З дужим хрустом випростали спини.

Я гак давно тягнуся до краси, та лиш тепер посміла попросити Навчи мене, ботаніко, краси, з пелюсток мрій на землю не трусити.

Я, коли виросту, теж садівником буду, не зводячи очей з дядька Степана, промовив Юрко.

Дівчина звернулась до юнака А як же бути з надією?

Народна мудрість говорить Посієш вчинок - пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю.

"Христе, тікаймо!", - твердо й рішуче прошепотіла до неї Олеся.

"Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав", - жалівся дід.

Тоді громада загула прелюто: - "Вона ж свій злочин визнала прилюдно!"

"Це я, ваш Пірат, упізнаєте? - гавкав він крізь сльози - О, який я щасливий!"

У статті про О.Кобилянську сказано, що "Класичним зразком алегоричної мініатюри є поезія в прозі "Рожі".

Важливу композиційну роль відіграє монолог Мавки, що розпочинається словами

"О, не журися за тіло!

Ясним вогнем засвітилось воно!"

"Борітеся - поборете!" - цими словами Т.Шевченко став на захист усіх поневолених.

В.Сухомлинський вважав, що: "вміння читати - означає бути чутливим до змісту й краси слова".

Мовили пращури Мудрість не в словах, а в діяннях Памятайте про це

А, всі ви скептики відмахнулась Вірунька Івановою примовкою

А як ти думаєш зазираючи в очі, нахилився над ним Петро хто такі скептики

Слухай, Семене кажу йому коли після зміни вийшли з заводу ходімо у кіно

 Згадаймо слова письменника Джералда Даррела, що пам'ятайте, що в рослин і тварин немає депутатів, за них нікому заступитися, крім нас, людей, які разом з ними населяють планету. 

За народними піснями, парубок, захоплюючись дівчиною, порівнює її з панною, на що вона з гідністю відповідає, що вона не панна, а господиня, у неї полотен повная скриня.

Командир американської ракети-носія «Колумбія» Кевін Кригель сказав про першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка, що їм пощастило мати в екіпажі такого досвідченого пілота.

Мама йому строго наказала, щоб не виходив до вуличних хлопчаків.