СПР обставинны

щоб, аби, якби, проте 

наче, неначе, як, але

якщо, бо, тому що, так що 

якщо, якби, однак, як 

Споглядаю, як ліс проростає осінньою синню.

Як дбаєш, так і маєш.

Ви чули, як шумлять бори у вересневі вечори.

Степ особливо чарівний тієї пори, коли жита половіють.

Тоді я веселий, тоді я багатий, як буде серденько по волі гуляти.

туди, де ще не просвітліло небо.

щоб висвітлити поля і дати зелу піднятися.

незважаючи на те, що сонце ще не ввійшло у свої права.

 як і надійшла.

сподіваючись повернутися за якусь годину.

оскільки клей наносили нерівномірно.

хоч ніхто й не сподівався на перемогу.

бо створене власними руками дороге.

що аж земля навколо здригається.

як кожен з нас і планував. 

Як парость виноградної лози, плекайте мову.

Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.

Розливається кров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою.

На рідні землі сіячі вертають, щоб сіяти святе своє зерно.

Зроби так, щоб серце моє солов'їне забуло очей тих блакить. 

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.

Серед великої тиші чулось тільки, як шелестіли листочки.

Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів.

Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу.

Люблю, коли хвилі юрбою шумують, ламаючи лід. 

коли сонце заховалося за хмару.

хоч негоди прогноз не обіцяв.

так що птахи вмить розлетілися.

що аж шибки затряслися в домі.

якого ой як чекали в таку посуху. 

Стара верба од старості зомліла, забула, що сказав їй водяник.

За все, що взяв од пирога життя, платити доведеться по рахунку.

Лани зеленого збіжжя, що саме красувалося в той час, дрімали тихої ночі.

Цвіте липа буйно й розкішно, що аж все місто плаває в задумленому мареві.

Ти ніяк не можеш зрозуміти, що без науки неможливий розвиток суспільства. 

Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою.

Міста ми бачили, де котиться з узбіч хвилястий виноград.

Настав час, коли вечірній сутінок швидко западає в нічний.

І чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою ставала заграва.

Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе. 

як хвилюється в шторм море.

ніби в нашому ставку живе сом.

ніби солов'їха в гаю щебетала.

як краще готувати великодню паску.

наче підручники видаватимуть завтра. 

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька в воді.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Вода стояла на луках, скільки бачило око.

Як не знаєш правди до кінця, то й не мудруй. 

Згадайте в поспіху вагона, в невідворотності звикань, як рафаелівська Мадонна у вічі дивиться вікам!

Як без раннього світання день не піде на полях, так без першого навчання до наук закритий шлях.

Очі спостерігали, як подячно зітхає земля, звільнена від бур'янів, глибоко зорана, розпушена.

3 дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

Ми держались за руки, підняли догори голови і слухали, як грають у цвіту бджоли.