СПР з підрядними означальними і з'ясувальними

дві частини, незалежні одга від одної

дві або більше частин пов'язані інтонацією і сполучником

частини залежні одна від одної і пов'язані сполучником або сполучним словом

частини залежні одна від одної і пов'язані лише сполучником

 Якби ти до пізнього вечора залишився тут, то ми побачили б усіх борсученят. (М. Стельмах)

Все свідчило про те, що дід був у місті. (Ю. Збанацький)

Коли мені загрожує покарання, то я негайно згадую про школу та книжки. (Ю. Збанацький)

Якщо могутнє дерево виверне буря, воно вже не підніметься (Ч. Айтматов)

Я люблю тишину, коли море так дише і зітхає у сні до холодних і темних глибин. (В. Сосюра)

 Коли мені підхлібник руку тисне, тікаю геть від нього, сам не свій. (Д. Павличко)

Ота весняна золота бджілка вкинула в хату щось таке, від чого білі стіни під низькою стелею осміхнулися. (М. Коцюбинський)

Виспівує та щебече, поки місяць зійде. (Т. Шевченко)

Слова  полова але огонь в одежі слова безсмертна чудотворна фея правдива іскра Прометея

Тут багато важить художньо – політичний образ рідного слова втілений у конкретних мовних знаках української культури.

Освіта наука мистецтво театр побутова культура пов’язані з мовним вихованням.

Обмеження сфер де використовується національна мова приводить до знекровлення культури.

Буду тебе ждати там, де вишня біла виглядає з саду тихо і несміло.

Відомо, що місяць викликає в океанах і морях приливи і відливи.

Є милі, затишні місця, де ввечері співають комарі іна темну зелень спадає одсвіт вечірньої заграви.

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх.

Його очі розшукують дві чорні тополі, за якими на блакиті легенькою парою струмує світанок.

Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче.

Над голубими вітряками плив журавлиний караван, неначе кликав у дорогу.

Куди серце летить, туди й око глядить.

Якби мені, мамо, намисто, то пішла б я завтра на місто.

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.

Дерево благають, щоб парості розпустило в їхнім біднім краї

Справжня людина, що хоче бути господарем життя і своєї долі, мусить триматися ближче до природи, жити простіше й щоденно гартувати і навіть випробувати свій організм і свою волю.

Засипав сніг стежку, що миша протоптала.

Є такі гірські вершини, що сягають аж до гір.

Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов.

. Так місячно, що хоч голки збирай (М. Рильський).

Я йду все вперед, хай протистоять мені вітри й бурі (М. Стельмах).

. Коли я маю моральні цінності, то мушу спершу виголошувати їх (Р. Іваничук).

Над голубими вітряками плив журавлиний караван, що кликав нас у дорогу.

Іноді коли вогонь розгорався ясніше і ширше навколо багаття вимальовувалися постаті людей (Гр. Тютюнник).

І я зрозумів що футбольна честь нашого інституту того вечора залежить і від моїх ніг» (М. Вінграновський).

Перед очима слалися поля які буйно поросли бур'янами що густо насіялися навколо.

З-під землі розмитої дощем підіймався ледь відчутний гіркуватий дух мокрої сажі й старої обгорілої цегли що виставляла дощу свою обпалену душу.

І я зрозумів, що футбольна честь нашого інституту того вечора залежить і від моїх ніг» (М. Вінграновський).

Я есть народ, що вгору йде.

Листи, що їх писав тато, мама читала нам часто. ...

Мова жестів популярна в багатьох племенах, що законсервувалися у своєму розвитку .

Життя роками вишивало мені на оксамиті прожитої долі ті незабутні і щасливі дні, що віддзвеніли жайворонком у полі.

Червоні калини цвітуть у лугах, як щастя дівоче на буйних вітрах. (Л.Забашта.)

 Я чолом припаду і відчую, як сонячно бродить життєдайний промовистий дух. 

 Кохаю край наш дорогий, що зветься Україна (В. Коломієць).