СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ЛЕКСИКОЛОГІЇ

синоніми

антоніми

омоніми

пароніми

Піщана коса — дівоча коса, веселі люди — сумні люди;

материнська ласка — хижа ласка, маскарадний бал — високий бал;

плакати від щастя — сміятись від щастя, написати листа — одержати листа;

розгорнути книгу — закрити книгу, мітити крейдою — мітити в серце.

Було, як почують хуторяни, що йде татарва, то ховаються по байраках і котловинах (О. Стороженко).

Минуло кілька днів, як Озиваймо не чув і не бачив вовка. З його володінь принаймні сіроманець зник. Лісовичок навіть хвилюватися почав — все-таки живе створіння пропало (А. Давидов).

Тут було створено Кирило-Мефодіївське товариство, революційне крило якого очолив Т. Г. Шевченко (3 журналу).

Шлях лежав на вододілі Дніпра й Бугу, лежав високо і рівно. Турчанська могила присядькувато чапіла над чорним шляхом прибіленою копицею (С. Колесник).

Зуби з’їсти, мов муха в окропі, як білка в колесі;

горло драти, криком кричати, милити шию;

кривити душею, крутити хвостом, надягати овечу шкуру;

лежати лежнем, дурня валяти, брати на сміх.

Молоко на губах, курча жовтороте;

ні пари з уст, мало ще каші з’їв;

немає гаразду в голові, жуки в голові;

горобеня жовтодзьобе, наробити галасу.

сидіти склавши руки, дбайливо доглядати, бігти стрімголов;

стояти як пень, весела людина, зуб на зуб не попадає;

ні пари з уст, комарика придушити, як кіт наплакав;

п’ятами накивати, швидко втекти, хапати дрижаки.

синоніми

антоніми

омоніми

пароніми

різати правду у вічі, кидати слова, розводити балачки;

точити балачки, на весь голос, не своїм голосом;

городити теревені, смаленого дуба плести, химині кури розводити;

ковтати слова, відкривати душу, сон рябої кобили розказувати.

базікання, звинувачення, колотнеча, спір;

багатослів’я, незгода, дорікання, докір;

сперечання, суперечка, словесний бій, обговорення;

говоріння, балакання, балачка, погроза.

слабкий, нечутний, добрий, сумирний;

рясний, густий, буйний, розкішний;

горизонт, обрій, небосхил, височина;

любо, мило, весело, приємно.

Човни летіли по бистрині, мов чудернацькі птахи (М. Пригара).

Байдак сидить у воді глибоко: сім десятків козаків у кожному й вантажу багато (М. Пригара).

Тридцять весел зліта вгору одним помахом, падає, не хлюпнувши (М. Пригара).

Ледве зійшло сонце, козаки сипнули на берег (М. Пригара).

Решта байдаків розсипалась без ладу, пливуть — котрий попереду, а котрий десь позаду (М. Пригара).