Стильова норма

Вийшов і сам хазяїн,здоровенний вусатий дідуган.

Гостям усі зраділи в домі,а найбільше сам господар.

Видно,що колись у цьому селищі була не одна оселя.

кмітливий

метикуватий

тямущий

жодним чином

ніяким чином

аніяк

з дорогою душею

душею і серцем

від усієїдуші

З найдавніших часів люди оселялися по берегах річок.

Злакова попелиця відкрито оселяється на листках злаків.

Термін "суб'єкт" надійно оселився в багатьох науках.

Сьогодні вирішив сам приготувати картоплю фрі в домашніх умовах.

Плоди стиглого авокадо володіють характерним смаком.

Узявши до рук головку капусти,я зрозумів, що вона зіпсована.

наполегливий

настирний

заповзятий

без варіантів

третього не дано

або те, або те

як маку

як цвіту в городі

як на ярмарку

Двоє учасників змагань не прийшли на тренування.

Замовлення прийшло випадково на інше відділення.

Ідея діджиталізації прийшла до нас із інших країн.

гіперактивний

архісерйозний

антинародний

Українці майбутнього мають плекати пошану до своєї культури.

Вимисел - неодмінний елемент процесу художньої творчості.

Я ваш, мої діброви й сині птиці,хоч до людей ведуть мої сліди.

у сузір’ї Малий Віз

за містом Кривим Рогом

проїхати вулицю Соборну

читати газету «Чорноморець»

завідувач відділу

навчатися фізиці 

чекати тролейбус

відгук про реферат

Навіщо мені весна, коли твої очі — проліски?

Золотожари літня ніч губила, і матіола мліла запашна.

То все було в весняній круговерті, у юності щасливому гнізді.

Зігрій мене, бо осінь за вікном про себе тихим сумом сповістила.

Селяни виходять на городи, поля, копають і висівають у землю насіння.

За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата.

Лози, кручі, висип, ліс — усе блищить і сяє на сонці.

Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах.

слідуюча станція  

кусюча комаха

бувший педагог   

пануючі настрої

Стара черемха заздро поглядала на першу вишню, визрілу несміло.

Зустрілись двоє пізно по зимі, та вже й на скронях паморозь зимова.

Мені чомусь наснилася весна, така ясна, така сліпучо-біла.

Мати жде і поглядом далеким шукає битий, посивілий шлях.

Які прекрасні ці квіти

Хто допоміг тобі підготуватись до контрольної

Що за краса навкруги

Нехай здійсняться ваші мрії

тричі на місяць, на знак нашої дружби

модне пальто по коліна, по останній моді

виконати за наказом, за всіма правилами

ласий до меду, беручкий до науки

Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі!

Починали пастушити звичайно з семи років.

І мій народ, дорівняний до мене, уже ніхто не смів би обмовлять.

Не називаю її раєм, тії хатиночки у гаї над чистим ставом край села. 

Якщо ти прагнеш здобути перемогу, друзі повинні бути поруч.

Водій загальмував на перехресті, щоб ми швидко вийшли з машини.

Коли ми зійшли на ту гору, керівник групи дав команду перепочити.

Я біг досить-таки повільно, бо відчував страшну втому в ногах.

Наступив час розповісти тобі про все.

Вони здержали своє слово.

На виробничу практику відведено дві неділі.

Термін карантину подовжено на три дні.

Ліс іще дрімає…

Були падіння, злети, поразки та перемоги.

Сьогодні сонячно.

Мені сумно.

Мені дали козацьку корогву і привілеї з королівським іменем.

Були полки і зброя розмаїта.

З лози молодої ольшини роблять свистки.

Малим дітям часом набридає бути в полі. 

Щось незбагненне і потаємне є в чарах природи.

Стою по коліна в снігу зачарований.

Не проїде тут ніхто, не пройде.

Не раз у сні являється мені, о люба, образ твій, такий чудовий. 

У містах земля одягнена в камінь і залізо.

Гомоніти з великим начальством було для мене втіхою.

У справедливих армій доля завжди прекрасна.

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.

По всій Україні справжні коралі ще й тепер під назвою «доброго намиста»  вважаються великою цінністю.

Поруч з обробкою хутра в Україні вже з давніх-давен люди вміли виробляти тканини з льону.

Усе живе і мертве повинно зустріти Святвечір на своєму місці.

А з рідної півночі вітер поганий зовсім перестав подихати. 

Пісне, моя ти, підстрелена пташко, мусиш замовкнуть і ти.

Мій брат Богдане, сповістив полковників, що ти живий і що чекаєш їх.

Безмежнеє поле в сніжному завою, ох, дай мені обширу й волі!

Ще краще було б, пане Лесю під спів колядок сісти в темному куточку або грітися біля вогню в грубці і слухати казку. 

Старий зараз ніякої роботи не визнає окрім пасіки.

Хлопчики сиділи на крутому березі звісивши ноги.

Я йшов не поспішаючи.

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.

Щось ти Павлушо сьогодні наче рано зайшов.

Та ми діду тільки покуштувати абрикоси хотіли.

Рано ще хлопці ще тільки півдругої.

Стає знехотя Василь бо Павло прийшов.

Арсен зігрітий сонцем куняв у човні то підводячи то опускаючи голову.

Старий Арсен уже не ходив на річку але часом згадував Ласочку.

Арсенові набридало дивитися на нерухомі поплавки і він часто-густо засинав.

Але самі чумаки рідко сумували ніколи не втрачали бадьорості і веселого настрою. 

...вражають красою дерева.

Вражають красою дерева ...

Дерева ... вражають красою.

Вражають красою ... дерева.

Хлопець стріляв швидко, хоча й неточно.

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив.

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні!

Край шляху, у долинці, догорає вогнище.

Творчість завжди мрійна й тривожна.

Якою красивою є людина в праці.

Усі ми дужі дружбою своєю.

Спадають млосно вечори липневі.

Усі в родині Косачів окрім Лесі мали міцне здоров'я.

Перебування в Києві уяви собі багато дало мені для п'єси.

Жінка щось зашепотіла хвилюючись і вмовляючи.

Стою мов скеля непорушний.