Самостійна робота з теми «Відокремлені й уточнювальні члени речення»

Місячним сяйвом залиті мріють сади.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.

Я небесами пійманий тремчу.

Гуркіт канонади ревів не перестаючи.

Бійці сиділи деякий час задумавшись.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

Похитуючись Соломія підійшла до столу.

Вони співали йдучи через дикі пустині.

Треба працювати не покладаючи рук.

Важко кидати землю не залишивши на ній доброго сліду.

Лист кленовий сяйнувши багряно-синіми прожилками упав на землю.

По той бік річки напроти сосни заходило сонце.

Край садка напрочуд швидко розрослися молоді тополі.

Десь далеко вгорі над ожередами соломи скидалися блискавки.

За річкою на хуторі живе моя тітка татова сестра.

Аж теплою хвилею обдало Тоню при згадці про батька, про його запальність та гостру, гоноровиту вдачу.

Разом зі всіх боків запалала Тухля, прориваючи огненними язиками грубу пітьму.

Це був тендітний, бліденький підліток, мало схожий на сільських хлопчаків, огрубілих, засмаглих, немов налаштованих до роботи.

Мабуть, ніде в світі немає більше таких пісень, і вже тільки заради них варто народитися в цьому краї.

завжди

не відокремлюється ніколи

лише тоді, коли вона має відтінок причини

коли надає додаткового відтінку значення

За Джериною хатою під старою грушею спав молодий парубок, підклавши під голову білу свиту.

А далі од берега, коло самих хат, ростуть дикі груші та яблуні

Чарівний світ пливе переді мною як-от сині води, білі піски хати на високих берегах.

Машини майже всюди стояли вже готові грубо збиті з сірого дерева, позверчувані і позбивані кісками.

Тільки Лиско лежить коло дверей, простягнувши передні лапи, положивши на них голову.

Тут серед степової тиші казка сама просилася в слово.

Я пізнав у ньому лелеку званого ще гайстром чи бузьком.

В кінці села коло самої Роставиці стояла хата старого Петра Джері.

Спить вітер на колінах у беріз, окутаних у молоко туману (Б.Чіп)

Лев упав і довго, лежачи, стогнав (Л.Глібов)

Тут, під кронами білих розпашілих каштанів, причаїлися наші, повні щастя, літа (Д. Луценко)

Здається, вогнем чудесним сяють зорі з дніпровських круч (Д.Луценко)

Нікого тут нема, крім мене й господині (М. Рильський).

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні (Панас Мирний).

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий (Нар. творч.).

І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої (О.Гончар).

Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника… (О.Гончар)

Незважаючи на вітерець, робилося душно (Г.Тютюнник).

Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять (М.Стельмах).

У лісі, опріч мене, є ще хтось (Є.Гуцало).

уточнювальний присудок

уточнювальний підмет

уточнювальна обставина місця

уточнювальне означення