Тематична контрольна робота за темою " Складне речення з різними видами зв*язку"

Загуркотіло в хмарах, і знову те гуркотіння здалося якимсь залізним; хтось там залізні бочки перекочує в небі.

Невибагливою була верба, яка полюбляла вологі місця, через що побутувала прикмета: «Де верба, там вода».

Барвінок був символом дівочої честі, любові; його вплітали у вінки, якими прикрашали голови молодих на весіллі.

Глибоку повагу відчули люди до землі яка «парує та хліб готує» і повага ця часто доходила до обожнювання. 

Уява хлібороба витворила божества які на його думку опікувалися родючістю землі у низках міфів та легенд проповідувалися моральні норми ставлення до неї землю не можна було паплюжити ні дією ні словом.

Біля Дніпра на камені гарячім заснув і сон мені приснивсь горю край шляху полум’ям вербовим.

[  ],  (щоб),  (бо),  [  ], (яка ).

[  ],  (щоб),  (бо), (яка ).

[  ], (щоб), (бо).

Ріка налітала на камінні зубці, поміж яких застряв дуб-велетень, а потік спадав униз, де також стриміли каміні.

Не зневірся, не впади у відчай: вир не вкрутить, хвиля не знесе.

Вже вечір тіні склав у стоси, за обрій котиться курай, і дальні пахнуть сінокоси, і дальній пахне рідний край.

Постановник не осипав Ярославу компліментами, він після роботи тільки потиснув їй руку, але цей мовчазний потиск руки був для неї дорожчий за слова.

Пташки замовкли, трави стихли, але берези сколихнулись, лише вербиці поклонились, та вітер золотом од дерева до дерева почав шпурляти, кружляючи червоне.

Виводить на натхненно й принизливо пташка, і жаль,  що пташину ту мову дзвінку поетам, які б не були вони,  важко в житті перекласти на мову людську.

Виводить на натхненно й принизливо пташка і жаль, що пташину ту мову дзвінку поетам які б не були - вони важко в житті перекласти на мову людську.

1,2

4

7

2

3

7

В неї запаморочилась голова; вона крикнула і трохи не впала на місці. 

Варвара заворушила пальцями, повернула очима; на їй убрання замаяло.

 Брязкали сталевими тарелями вагонні буфети, перегукувалися дударі-стрілочники, сюрчали у свої сюрчки й вимахували ліхтарями зчіплювачі вагонів, видзвонювали молоточками по колесах обходчики поїздів... 

Він відчинив балкон навстіж, свіжістю вітру війнуло в обличчя, і це зовсім зняло з душі очманіння.

Вагончик, у якому вони сиділи, виявився зручним для житла: не тісно, і під ногами почувається палуба.

Настрій помітно покращав: зникла ота внутрішня пригніченість, яку не приховаєш від людей.

Лози висип кручі ліс все блищить і сяє на сонці.

Батько дід і дядько стають чомусь мовчазними і збентеженими якась підозра з’являється в очах вони починають ділити копиці.

Стрибаю я з кручі в пісок до Десни миюся п’ю воду.