"Відокремлені члени речення" 19.05 8 кл

 виділяються за змістом та інтонаційно; 

 указують на того, до кого звернено мовлення;  

передають ставлення мовця до висловленого;  

відносяться до одного й того самого слова в реченні й відповідають на одне й те саме питання.

підмет, присудок, обставина;

підмет, присудок, означення;   

додаток, означення, обставина;

підмет, додаток, обставина.

відокремлене означення;    

 відокремлений додаток;  

 відокремлена уточнююча обставина;  

відокремлена прикладка.

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.   

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.  

В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.  

А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

Нікого тут нема, крім мене й господині.

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.   

 Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий.  

 І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.

А пісня, наростаючи, пливла над берегом. 

 Жінка йде поволі й трохи зігнувшись.  

 І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.

Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.  

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.

Стоять налиті сонцем дні.   

В небі чистім і прозорім сонце сяє.

А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі.

Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника…

 Незважаючи на вітрець, робилося душно.

Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять.  

У лісі, опріч мене, є ще хтось.

 І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали.  

Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.   

Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку.   

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

Як справжній митець, Галина Кальченко вміла захоплюватись, природною була  її глибока схвильованість перед виявами людської мужності… . 

Життя – як ріка.

Школа – як неспокійний гомінкий вулик: гуде, шумить, сповнений дитячим галасом

Як представник радикальної партії І.Франко багато роз’їжджав по Галичині. 

Явори й долини залила імла і, несміливі й кволі, встали зорі. 

Мокрі, стомлені, але радісно усміхнені ми входимо в ліс.

Двічі тяжко поранений раз майже вбитий, він аж тоді в степу повірив, що вцілів.

Нависло низько хмар глухе склепіння, і, шурхаючи крилами об них, летять чайки. 

А пісня наростаючи пливла над берегом. 

Сад нахиливши срібні віти пісні пташині пригадав.

Піратський танк мчав палаючи

Край річки ставши на плотину рибалка вудочку закинув.