Тире між підметом і присудком

Людина без волі мов кінь на припоні.

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.

Мої слова не зброя, а ридання.

Життя без книги хата без вікна.

Творчість завжди мрійна і тривожна.

З книгою жити з добром дружити.

Степ мов палав під тихим сонцем.

Сьогодні життя наше радісне.

Ти між зірками одна.

І душу опанував тихий і глибокий настрій.

Осінь прощальна сповідь усього живого.

Вона мій океан, мій світ, моя душа.

Серце не камінь.

І новорічна ніч як казка.

Він рідний нашим городам і селам.

Сад великий, але старий, запущений.

Мова це розум народу.

Творчість завжди мрійна і тривожна.

Пісня і праця великі дві сили.

Життя не забавка.

Оте село давно уже як привид.

Життя то зовсім не круїз.

Зрадити душу – найнижче рабство.

Природа  наймудріший співрозмовник

Заміж іти не дощову годину перестояти.

Поезія це завжди неповторність.

Вода з вогнем не товариші.

Бджола відома трудівниця.

Коровай  то щедрість нив.

Сиротою жити сльози лити.

Весна дівчисько в ластовинні.

Кров не вода, а серце не камінь.

Марудна справа жити без баталій.

Я не кобзар і не співець. 

Зачарована Десна безмежно гарна.

У поганого майстра й пилка крива.

Праця і пісня великі дві сили.

Промені як вії сонячних очей.

Деревина міцна на своєму грунті.

Твої вірші думок великий злиток.

Творчість завжди мрійна й тривожна.

Ліси наче світилися наскрізь. 

Нікчемність рідна сестра підлості.

Невже моя пісня не хвиля?

Я син свого народу.

Музика це мова почуттів.

Кожна пригода до мудрості дорога.

Шість у квадраті тридцять шість.

Маленька праця краща за велике безділля.