Пунктограми в простому реченні (повторення)

З неба як розтоплене золото ллється на землю блискучий світ сонця. 

Сталося все що мусило статись.

У букварях ти наряджена і заспідничена поворозками зв’язана ледве жива...

Небо над дорогою синій кришталь.

Мистецтво найкращий педагог.

Говорити річ нудна.

 Вірний приятель то найбільший скарб.

То кремень, а не чоловік.

Хліб усьому голова.

Двічі по два чотири

Мої слова не зброя, а ридання.

Душа моя пустка холодна й німа.

Відчути в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя.

Грати словом долею грати.

Душа не свита не одягнеш другу.

Щастя це трикутник а в нім три боки віра надія любов.

Найбільш гірка отрута нашого морального буття безнадійність.

Ти мій жорстокий лиходій мій дикий поклик цілоденний.

Це ж велика дурість хотіти говорити а не хотіти бути зрозумілим.

Пристрасть це натхнення тіла а кохання це натхнення душі.

Поет пророк поет новатор і вільний мучень життьовий.

Усі ми не втім'я биті.

У дні ранки тепліші.

Літні канікули улюблена пора.

Черешні в нашому саду розкішні.

Краса Дніпра оспівана в піснях.

Твої очі як зорі.

Мова не полова.

Тиха вода завжди глибока.

Читати нові світи відкривати.

Самотність як обірвана струна.

Боротися значить для праці працювати.

Моє серце засіяне поле, на якому брунькуються вперше ще не бачені квіти нікому.

Горе не біда.

Тільки духовне багатство то справжній скарб.

І наша ученість добром не підкута, то лиса єсть прелюта.

Погляд у матусі ніжний лагідний.

Це не те, що треба.

Терпіння ключ від заповітної мрії.

Яка щедра і неповторна рідна земля.

Для дурнів закон не писаний.

Класична пластика, і контур строгий, і логіки залізна течія це справжньої поезії дороги.

Зацвіла тендітно біла конвалія в гаю, а сонячні кульбабки біля ставу.

Найбільше у світі любив він осінь природи солодку зрілість.

Ми – спадкоємці спадків розграбованих (Л. Костенко).     

Неси ж мене, коню, по чистому полю (І. Франко). 

Шевченко дав орлиний злет українському слову (О. Гончар). 

Добре діло роби сміло (Нар.тв.).

Остап сів у човен, і Соломія одіпхнулась од берега

Іван пристав до Остапа десь у дорозі.

Соломія з тихим смутком дивилась на Остапа й чула, як по  її виду котилась сльоза за сльозою.

Вони трохи спочили й перекусили, поки мельник засипав зерно.

двоскладне неповне 

односкладне означено-особове

 односкладне узагальнено-особове

односкладне неозначено-особове

Люблю слухати, як гудуть бджоли.

Бліде небо мигтить зірами до блакиті, що оповила степову далечінь.

Ріка в бігу аж до самісінького моря прозора вся, хоч з берегів і каламуть.

означенням

обставиною

присудком

додатком

Діти ваша мова прекрасна не соромтесь її не цурайтесь вона нічим не гірша за інші мови.

Роксолано Роксолано твоє ім'я мов дзвін

Прощай прощай чужа моя людино.

Виростеш ти сину вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги.

Зласкався доле над моїм народом.

Прости мені моя правдива мати душі моєї синій чистовід.

Поклін тобі моя зів'яла квітко моя розкішна невідступна мріє.

Прийми ж цей спів весняна ноче хоч тугою повитий, та повний; хоч гіркий, та вільний.

Не хилися, явороньку, ти ще зелененький.

Держись, Хома, іде зима.

Язиче язиче, лихо тебе кличе.

Одійдіте, недруги лукаві!

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

Дзвени моя пісне крилата у вітрах світової весни.

Слово моя ти єдиная зброє ми не повинні загинуть обоє

Всю кров тобі Вітчизно завжди готові ми віддати

Який ти світе теплий і широкий!

Чи не продали б ви чоловіче тої ялинки, що росте в вашім садочку?

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! Здрастуй, свіжосте нив!

Ще великий Микола Гоголь, наш славний земляк, захоплено говорив про мову нашого народу.

Широкий, Дніпре, мій, з тобою ми в розлуці!

Ви запевняли, що я забуду і ті хвилини, і ті слова.

Ти, напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Кімната за його свідченням була просторою й світлою.

У таких болях ішли дні місяці і нарешті роки

Маю я святе синівське право з матір’ю побуть на самоті

Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий 

підметом

додатком

означенням

не є членом речення

Він знав сестру і вгадав що то значить

А раз так, то значиться вони їхали вниз до останнього снігопаду, а це вертались значить були в Імані.

Як сподівалась мати вони мали прибути ще вчора, а як учора не було то значить сьогодні.

На його думку ситуація набуває загрозливого характеру значить треба діяти рішучіше

А завтра ж у мене знаєш важливі справи в місті.

Хоч правду кажучи юнак у душі не вважав спів за професію.

Ніжність наприклад описати математично неможливо.

Отак бува німі вітри ячать гойдаючи небес ясну колиску.

Жахіть війни, на щастя, ви не зазнали...

Мабуть, передчуття розлуки властиве людині.

Зрештою, навчання триває і після закінчення школи.

Чигирин, здається, глянув не в очі, а в душу брата.

адже

видно

мабуть

отже

Оксана довго мовчала проте несподівано заговорила голосно, емоційно, переконливо.

Хоч сонце повільно котилося за обрій проте додому йти не хотілося.

Народу були зав'язані очі, а він проте мріяв про волю.

Людина я немолода проте як стверджують друзі досвідчена.

отже, принаймні, а втім, мабуть

по-перше, щоправда, отже, мабуть

все-таки, по-друге, а може, отже

навіть, неначебто, мабуть, а втім

Сьогодні ранок ще холодний а втім надій на теплий день не полишаю.

А може щастя вже шукати нам не треба? Воно навколо нас.

Сорок літ спливло за видноколом а здається ніби ще й не жив.

Відступати нам по-перше пізно а по-друге немає підстав.

Наш трнер ... Дніпро перепливти.

... весна вже настала?

Кожен ... мріяти про велике.

... орел здійнятися вище хмар?